У 2021 році в календарі професійних свят України з'явилося нове свято — День тренера. Його відзначають 19 липня, тому що в цей день у 1996 році відбулося відкриття Літніх Олімпійських ігор в Атланті, в яких вперше в історії взяла участь збірна незалежна Україна. Цього разу наше інтерв’ю з тренером студентської волейбольної команди університету, старшим викладачем кафедри фізвиховання Олександром Цицаркіним.

Олександре Валентиновичу, скажіть будь ласка, як сталося, що саме з таким видом спорту пов’язана ваша робота?

Ще зі школи, а якщо бути більш точним – десь з тринадцяти років, мене захопив цей вид спорту. У студентські роки я був учасником університетської збірної команди, хоча і закінчив механічний факультет. Під час студентського спортивного життя був капітаном збірної команди інституту з волейболу, яка в 1985 році виборола І місце чемпіонату України серед студентів. Згодом, після завершення університету, рік грав у чемпіонаті Болгарії за професійну команду «Відія» м. Відін (Болгарія). Зрозумів, що все ж таки основне моє покликання – спорт. Хотів передати свої вміння та навички молодшому поколінню, тому вирішив здобути ще одну вже профільну освіту. У 1992 році закінчив Луцький державний педагогічний інститут ім. Лесі Українки за спеціальністю «фізичне виховання». Протягом 1992-1996 рр. брав участь у складі рівненської волейбольної команди «Промінь», що виступала у суперлізі чемпіонату України.

Чи є людина, яка вплинула на Ваш вибір?

Ще в університетські часі нас тренував Богдан Зубрицький – завідувач кафедри фізичного виховання НУВГП. Саме ця людина багато чому мене навчила та прищепила захоплення цим видом спорту. Адже у  1991 році він створив професійно-спортивний клуб «Промінь» і на базі волейболістів інституту  – професійну  команду «Промінь», в якій я грав.

З якого часу Ви вже остаточно пов’язали свою кар’єру з рідним університетом?

З 1998 року працюю старшим викладачем кафедри фізичного виховання НУВГП. Відтоді я тренер чоловічої збірної команди університету з волейболу. Кращі досягнення нашої команди:  срібні медалі у вищій аматорській лізі України 2012 року та  срібні медалі у вищій студентській лізі України 2013 року . А 2011 року команда стала  срібним призером  VІІ Польсько-Українського студентського волейбольного фестивалю у м. Біла Подляска (Польща). До слова, з  2015 року по 2021 рік команда НУВГП є незмінним призером вищої студентської ліги України з волейболу. Хоча варто зазначити, що наш заклад має технічний профіль, а не спортивний. І я вважаю, що це дуже гарний результат для нашого закладу.

Кого з відомих волейбольних особистостей нашого університету Ви б відмітили?

Це, насамперед, два майстри спорту, члени команди супер-ліги з волейболу,  яких я підготував, наші випускники  – Микола Куранов та В’ячеслав Панкратенков. А ще понад 50 кандидатів волейбольного спорту.

Як вплинув воєнний стан на можливість тренувань, товариських зустрічей, змагань?

Звісно, вплинув негативно, як на всі галузі економіки та наше життя. Проте, не дивлячись на усі перепони, у тому числі й  Ковід-19, збройну агресію рф, ми і надалі тренуємося, зустрічаємося,  правда, трішки у меншому складі й не так часто.

Розмовляла Наталія Пархомчук