Днями в першому корпусі НУВГП, в холі четвертого поверху було відкрито виставку художніх робіт  доктора сільськогосподарських наук, професора  кафедри водних біоресурсів  Юлії Гроховської  «Мозаїка натхнення». Про своє захоплення образотворчим мистецтвом, а також можливість  поєднання роботи і хобі ми попросили розповісти Юлію Романівну.

Пані Юліє, з чого почалося Ваше захоплення малюванням?

Малювання – хобі з дитинства, якому дуже сприяв мій батько. Він навчив мене основам рисунку, купував літературу про образотворче мистецтво і листівки з картинами відомих художників. Колись я навіть намагалася вступити до Рівненської художньої школи, але не пройшла за конкурсом. Також, під час навчання у середній школі,  мені часто «почесно доручали» оформлення стінгазет і плакатів, що було дуже нудним заняттям. І, згадую, спостерігаючи за моїми стражданнями над черговим дорученням,  хтось з вчителів сказав: «А що, ти думаєш, роблять художники? Малюють стінгазети і плакати». Мабуть,  цих демотивуючих чинників було достатньо для обрання зовсім іншої спеціальності. Проте навчання на біологічному факультеті Львівського університету в 1990-1995 рр. давало певні теми для образотворчого мистецтва – рисунки тварин і рослин, різноманітні схеми. Потім був тривалий період без малювання, і лише, приблизно,  у 2013-2014 роках я вирішила повернутися до улюбленого заняття. Спочатку – малюнки кольоровими олівцями, як відпочинок від наукової роботи в процесі підготовки дисертації. Пізніше зрозуміла, що хочу навчитися малювати пейзажі аквареллю, спробувала портрети олівцем. Зараз експериментую з акриловими і олійними фарбами, але таких робіт поки недостатньо для показу.

Чи пов'язана професія батька з малюванням, творчістю, адже саме він Вас надихнув на такий вид мистецтва?

Ні, не пов’язана. Він навчався на економічному факультеті Львівського торгово-економічного інституту. У нього був талант художника, але, на жаль, у складний час колишнього Союзу так і залишився нереалізованим. Він дуже хотів, щоб я стала художником. Я  спочатку планувала цю виставку на 28 лютого, на честь Дня народження тата. На жаль, вже п’ять років його немає поруч.

Чому саме біологічний факультет, а не архітектурний чи образотворчий?

Біологія подобалася завжди. Люблю спостерігати за тваринами, рослинами і грибами. В роботі біолога-дослідника є багато тем сприятливих для естетичного задоволення, найкращі приклади – птахи, метелики, квіти… Зараз це теж одне з джерел натхнення.

Як шукаєте теми для своїх робіт, чи вони у Вас вимальовуються в уяві?

Іноді можу побачити щось поруч (наприклад, квіти чи метелики), або світлини в мережі, коли з’являється сильне бажання це «щось» намалювати. Звичайно, якщо є для цього час.

Які роботи найулюбленіші, найбільш особливі ? Чи кожна по-своєму нагадує якийсь епізод із життя? 

Мабуть, кожна по-своєму. Це і різна техніка виконання, і експерименти, наприклад, нічні пейзажі з повним місяцем. Є особлива робота «Дідусь», це пам'ять про нього.

Скільки всього робіт експонується? 

45 робіт виконані у 2021-2024 роках на папері, переважно аквареллю, олівцями і пастеллю. Основними темами є ботанічні ілюстрації, натюрморти і пейзажі.

Чи є колеги-однодумці?

Єва Олександрівна Филипович – директорка музею НУВГП. Значною мірою завдяки її наполегливості ця виставка стала можливою. Колеги з ННІАЗ також підтримують моє захоплення. Єва Олександрівна кілька разів пропонувала організувати виставку, але якось раніше не складалося. А перед новим 2025 роком зрозуміла, що або зараз, або ніколи. З огляду на поточні невтішні новини, можливо, комусь трохи підніме настрій моя «Мозаїка натхнення».

Які плани на майбутнє?

Є плани опанувати живопис акрилом і олійними фарбами. Вже є кілька робіт, але надто рано планувати таку виставку.

В цілому, є велика надія на завершення війни, щоб наші плани могли втілитися в життя.

Експозиція діятиме до 28 березня включно в музеї історії НУВГП

Розмовляла Наталія ПАРХОМЧУК

Більше фото в Facebook