Хочу поділитись досвідом участі у програмі «INTERCULTURE 5S: Міжнародна волонтерська діяльність для солідарності в сфері розвитку міст» від найбільшої європейської програми волонтерства Європейського корпусу солідарності. Волонтерський проєкт відбувся у Любліні з  22 вересня по 12 жовтня 2021 року. Його реалізовувала адміністрація міста Любліна в партнерстві з Національним університетом водного господарства та природокористування в Рівному.

В рамках цього проєкту мав честь бути у IV групі волонтерських відряджень з України та брати участь у підготовці та проведенні X Конгресу транскордонної співпраці (раніше відомий як Конгрес ініціатив Східної Європи), який упродовж майже 10 років є місцем зустрічей для практиків у сфері транскордонної співпраці.

Для мене проєкт «INTERCULTURE 5S» розпочався з повідомлення «Вітаємо Вас! Ви долучені до волонтерської програми». Мого щастя не було меж! Я одразу погодився і надіслав всю необхідну інформацію для участі. І розпочалась підготовка до поїздки на проєкт в Люблін.

Я одразу загуглив і почав багато читати інформації про Люблін: його історію, культуру, дозвілля, традиції, чим місто живе та місця, які обов’язково потрібно відвідати. Моєму захопленню не було меж! Це була закоханість у місто на відстані. Окрім того, я вже активно збирав речі та готувався вивчаючи ази польської мови разом з підтягненням англійської.

Ще однією дуже приємною новиною було те, що я пройшов на проєкт не сам, а разом з Марією Басік, яка навчається зі мною в рідному Донецькому національному університеті економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського. Я навчаюсь на 4 курсі спеціальності «Менеджмент», а Марія - на 2 курсі спеціальності «Маркетинг». Ми познайомились та дуже потоваришували, поки разом готувались до поїздки.

Марія одразу взяла відповідальність за організацію квитків з Кривого Рога до Любліна через Львів і бронювання хостела там на одну ніч, щоб я встиг зробити ПЛР-тест для перетину польського кордону. Я був приємно здивований її оперативністю у прийнятті рішення і турботою. Я своєю чергою також допомагав  усім, чим відчував, що можу. Ми стали як рідні, які підтримують один одного. 

Ми приїхали до Любліна о 6 ранку за день до програми. Цікавий факт: ми ледве не проспали свою автобусну зупинку  і не поїхали далі у Варшаву. Так ось, приїхали, все добре. Ми нарешті потрапили в це казкове місто, про яке так багато читали і дивились картинки.

Перше, що побачили, як вийшли з автовокзалу - Люблінський замок і вхідну браму у Старе місто. І з великими валізами без інтернету пішли шукати наш хостел по скріншоту карти, який встигли зробити на кордоні.

На щастя, ми ще зустріли місцеву жительку - бабусю. Вона люб’язно нам допомогла дійти до потрібної нам вулиці. Ми один одного ледве розуміли, але намагалися.

Перше, що мене здивувало у Любліні - це портал «Люблін-Вільнюс». Я подібне бачив тільки у фільмах. Тільки уявіть: 24/7 в Любліні стоїть екран, який у прямому ефірі з’єднує тебе з людьми з іншої країни! А саме приємне, це коли ти махаєш рукою посміхаючись і тобі це роблять взаємно у відповідь. Хіба це не диво?! Мого захоплення не було меж. Ледве відірватись від подібної локації.

На ранок настав довгоочікуваний перший день проєкту INTERCULTURE 5S. Нас зустрів зранку Віталій Падалка - спеціаліст Люблінського муніципального Бюро-Центру Міжнародного Співробітництва. Він зустрів нас з великою посмішкою та турботою. З цього дня і до останнього Віталій був завжди з нами: підтримував, допомагав, піклувався про кожного та був як родич, до якого ми приїхали у гості. Дуже тепла польська гостинність!

За перший день на проєкті ми волонтерською сім’ю з України встигли:

• Познайомитись між собою. Що цікаво, нас всього було 9 учасників з України, де я один хлопець і 8 дівчат. Пощастило! Самі учасники родом зі всієї нашої країни: Кривого Рога, Івано-Франківська, Львова, Сум, Харкова, Донеччини та Криму. Окрім того, було ще 3 хлопці з польської сторони, які навчались у Любліні. Вони чудово володіли мовою, а також були дуже відкритими, що дало можливість нам добре здружитися;
• побувати на вступному занятті з «Курсу польської мови»;
• зустрітись у Коронному трибуналі із Заступником Директора Люблінського муніципального Бюро-Центру Міжнародного Співробітництва Паном Романом Яборкхелем, який привітав нас, як волонтерів, з початком участі в проєкті. А також розповів про Люблін та за організацію Конгресу транскордонної співпраці;
• отримати подарунки від Люблінського муніципального Бюро-Центру Міжнародного Співробітництва: екоторбину, ручку, олівець, смачний чай, книжки про Люблін;
• підписати договір про волонтерство на X Конгресі транскордонної співпраці;
• смачно пообідати великими порціями місцевої домашньої кухні. Я особливо полюбив страву «Озерек». Дуже смачно! Рекомендую спробувати, і ви самі в цьому переконаєтесь;
• пройти базовий тренінг з охорони праці та протипожежної безпеки;
• побувати на пішохідній екскурсії «Старе місто і його околиці» від неймовірного Пана Володимира, який натхненно розповів нам історію Любліна.

Щодо відповідальності. В перший день команда учасників програми «INTERCULTURE 5S» одноголосно вибрала мене та Діану Міщук координаторами відповідальними за промоцію проєкту. Ми висвітлювали всі наші пригоди, враження та подорожі на офіційній сторінці у фейсбуці «Lublin for U».

Окрім того, у перший день програми я вперше у своєму житті провів лекцію у прямому ефірі для української молоді з іншої країни у гібридному форматі: офлайн + онлайн на тему «Які перспективи і можливості відкриває молодіжна громадська діяльність».

На наступний день ми волонтерською сім’єю з України в Любліні встигли:

• проїхатись автобусним туром по Любліну, де українською мовою провела Евеліна Грабан, керівниця відділу підтримки та реалізації міжнародних програм і проєктів в Департаменті Президента Любліна;
• прогулятись парком навколо Зембожицького водосховища;
• відвідати один із найбільших музеїв під відкритим небом у Польщі - Музей люблінського села;
• зустрітись з організаторами Конгресу транскордонного співробітництва.

День був насичений враженнями та відкриттями для мене! Ми пізнали Люблін, який надихає своєю історією, культурою та природою. Кожен момент був сповнений новими знаннями, історіями та турботою від менторів програми - робітників Бюро-Центру міжнародного співробітництва Любліна. Вони завжди були з нами та допомагали в усьому: від перекладів до розв’язання організаційних питань.

І так кожен день програми був наповнений емоціями, новими локаціями та знайомствами..

Студентство. В один з днів ми відвідали Академічний центр культури та медіа УМКС Хатка Жака. Там ми одразу після екскурсії знялись у відеоафіші Національного форуму студентської культури Польщі. Цей форум є найважливішою подією, що стосується студентської культури у Польщі. Інсайд: аби зняти відео для афіші, мені з дівчатами довелося разів 10 зіграти в настільні ігри та з’їсти цілу стопку реквізитних чіпсів. Цікавий досвід, який можна вписувати в акторське портфоліо.

Окрім того, ми разом поїхали до місця світової трагедії Майданека. Майданек (пол. Majdanek) - другий за величиною гітлерівський табір смерті в Європі, був створений восени 1941 року за наказом Генріха Гіммлера, під час його візиту до Любліна.

Декілька фактів про концтабір Майданек, який нам вдалось дізнатись на екскурсії:

- На мавзолеї Майданека висить напис «Наша доля - попередження для вас»;

 - колона з трьома орлами на території концтабору - є найпершим пам’ятником жертвам концтабору, зроблена полоненими у 1943 році;

- нацистський концтабір припинив існування після звільнення Любліна Червоною армією 23 липня 1944.

В моєму досвіді, це був другий концтабір (після Аушвіц), який я відвідав. Моторошно. Відчував атмосферу болю і страждань у повітрі. До мурах. І цей стан тримається протягом всього часу. Це страшно!

Тільки вже за територією табору відчув себе більш комфортно, повернулося почуття голоду та зникли мурахи під шкірою.

Місце однозначно моторошне і недуже приємне, але раджу відвідати, адже це частина історію, про яку нам слід пам’ятати. Не через те, що це наша загальнолюдська трагічна пам’ять, а щоб такого більше ніколи не повторилось.

Повертаюсь до проєкту INTERCULTURE 5S. Одним з найбільших моїх відкриттів під час програми було: міста сенсами, культурою та емоціями сповнюють люди!

Наприклад, одна з місцевих мешканок, яка мене надихнула - Анна Чайчик, робітниця Національного музею у Любліні. Я був у захваті від її харизми та екскурсій. Вона сповнювала кожен куточок музею сенсами та випромінювала велику любов до своєї справи. Це надихає! Екскурсія, ніби щира розмова - захоплює та окутує тебе теплом. Саме такі люди творять культуру міст, запалюють серця до історії та сповнюють їх сенсами!

А з музейного комплексу Люблінського замку мене найбільше вразили Романський Донжон та Каплиця Святої Трійці.

Екскурсія від Анни Чайчик у цих важливих історичних місцях підтвердила, що Люблін - це дійсно місто інспірації (натхнення), як зазначено в слогані міста!

Окрім того, я вперше в житті відвідав галерею сучасного мистецтва - галерею «Лабіринт» у Любліні. Багато хто спитає: а як розуміти сучасне мистецтво? Почнемо з того, що сучасне мистецтво не обов’язково розуміти, важливо його відчувати! Те, що називають сучасним мистецтвом, – найчастіше лише художні ідеї, які доносять із допомогою нових, а не звичних традиційних медіумів. Тому воно таке дивне. Центром цього підходу є гостра проблема, а не гарні образи. І взагалі, треба мислити критично й забути, що мистецтво – це тільки оспівування краси. Мета сучасного художника – не залишити вас байдужим і допомогти пережити новий досвід. Автор хоче, щоб ви зацікавились і замислились.

Наприклад, робота Юрія Білея «Мета перебування». Експозиція, яка була виставлена в галереї «Лабіринт» на честь 30-ої річниці Незалежності України.

Філософія композиції. Почнемо з того, що фразу «Мета перебування?» чують мільйони українців щоразу, коли перетинають кордон. Питання, що при в’їзді одразу відрізняє «чужих» від «своїх», та є початком емігрантської «казки» з багатьма можливими закінченнями. 

Я дійшов до думки, що питання про «мету перебування» залишається відкритим. Відсутність чіткої відповіді говорить про те, що воно, можливо, неправильно поставлене, і нинішні розуміння відносин людина-влада-історія потребує переосмислення.

Тригери! Так той чи інший твір б’є по больових точках окремої людини чи великої групи людей. Це територія майже повної творчої свободи самовираження! І цим сучасне мистецтво цінується. Виходьте також із зони комфорту, намагайтеся зрозуміти незвичне. Як я в галереї «Лабіринт». Аналізуйте свої емоції від побаченого. Зберігайте вашу дитячу допитливість і тоді ви будете розуміти сучасне мистецтво, як експерти.

Також на одному з вихідних, ми ініціативною групою учасників з бажанням послухати орган, випадково відвідали історичну подію Любліна. Ми мали честь бути в Архикатедральному соборі на урочистому відкритті Третього Синоду Люблінської Архиєпархії. Синод, який тоді офіційно відкрився, став третьою асамблеєю такого типу за 214-річну історію Люблінської архиєпархії. Перший синод був заснований і проведений єпископом Леоном Маріаном Фульманом у 1928 р. Другий синод відбувся у 1985 р., коли єпархіальним єпископом Любліна був Болеслав Пилак. Третій відбувся в момент нашого пошуку органної музики і проведений архиєпископом Станіславом Будзіком. Також окремо хочу зазначити присутність о. Стефана Батруха з візантійсько-української церкви.

Я особисто вражений масштабним церемоніалом, грою органа і хоровим супроводженням! Я вперше був частиною подібного дійства. Щасливий, що мав таку можливість!

Щодо вихідних хочу додати, що ми намагались  виїжджати десь за місто. Наприклад, ми так встигли побувати в містах, окремо від програми: Казімеж-Дольни, Замосць, Варшава. Кожна така пригода була сповнена незабутніми пригодами та враженнями від Польщі.

Я дуже багато розповів за програму, а де ж історії про сам Конгрес транскордонної співпраці та волонтерство? Спитаєте ви. А я нарешті до нього тільки дійшов. Уявляєте, наскільки все було насичено та змістовно сповнене.

За день до Конгресу ми взяли участь в урочистій церемонії відкриття в Любліні пам’ятника священномученику, священнику Української греко-католицької церкви Омеляну Ковчу, який загинув під час Другої світової війни концтаборі Майданек. Фігура священника Омеляна Ковча стала об’єднуючою для українського та польського народів, зразком того, наскільки цінною є взаємопідтримка і взаємоповага, незалежно від національності й віросповідання.

В урочистому відкритті пам’ятника взяв участь Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, делегації з різних міст України та безпосередньо учасники Конгресу.

Хочу зазначити, що сам Конгрес тривав 3 дні з 5 по 7 жовтня 2021 року. Так ось, за день до Конгресу після урочистого відкриття пам’ятника ми прийшли у готель «Ibis», в якому відбувався ювілейних захід на інформаційну зустріч з організаторами для розподілення ролей кожного.

Ролі були наступні: інформаційний пункт, видача апаратів для синхронного перекладу, промоція (в яку входила фото- та відеозйомка з обробкою); координація делегацій з України; ведення чатів прямого ефіру на різних мовах і т. д. Я особисто спробував себе майже в усіх ролях.

Особливо я займався координацією делегації з Кам’янця-Подільського та відеозйомкою, беручи коментарі у учасників Конгресу щодо їх вражень. Делегація мені дуже сподобалась - ми одразу потоваришували і обмінялись контактами. Я слідкував за їх таймінгом і щоб вони вчасно встигли прийти на зустріч з Президентом Любліна - Кшиштовом Жуком. Вдалось, хоч це було трохи екстремально.

На Конгресі було безліч комунікацій та знайомств. Я особисто познайомився майже з усіма делегаціями з України, з учасниками заходу з Білорусі, Польщі, Латвії та України. Це були діячі від керівників громадських організацій до держслужбовців. Дуже захопливе спілкування, знайомства й обмін новинами досвіду наших країн.

Щодо самого Конгресу, то він вперше був проведений за гібридною формулою з учасниками в Любліні та онлайн.  «Місто та регіон 2030» – тема цьогорічного з’їзду, присвяченому майбутньому міст та регіонів перед обличчям нових викликів розвитку в постпандемічній перспективі.

Протягом трьох днів заходу відбулися численні панелі, дискусії та семінари за участю представників місцевого самоврядування, експертів, представників бізнесу та третього сектору.

У рамках Grantower Exchange та Форуму партнерів учасники могли дізнатися про можливості отримання підтримки від обраних грантових програм та познайомитися з потенційними партнерами для спільних проєктів.

Програму урізноманітнили навчальний візит до Пулавського науково-технологічного парку та «вечір невдач», тобто зустріч з бізнесменами за популярною формулою Fuckup Night. Конгрес супроводжувався насиченою програмою культурних заходів, цього року присвячених презентації білоруської культури.

Мені найбільше сподобався «вечір невдач», який був на другий день Конгресу, тобто зустріччю в популярній формулі Fuckup Night. Менеджери з Sollers Consulting, Bolt і Eagle поділилися своїм досвідом щодо того, як невдачі є неодмінною частиною ведення бізнесу і як невдачі в кінцевому підсумку можуть перетворитися на успіх.

А також дуже запам’ятався семінар «На шляху до Європейської молодіжної столиці», на якому були представники Клайпеди (ESM 2021), Тирани (ESM 2022), Любліна (ESM 2023) та Львова. Вони поділилися передовими практиками співпраці між молоддю, молодіжними організаціями та представниками місцевих урядів у контексті подання заявки на звання Молодіжної столиці Європи.

Я особисто на цьому семінарі, який відбувався в останній день Конгресу, презентував напрацювання групи з 3-х країн світу у прямому ефірі. Це було дуже страшно, бо на мені була прикута увага аудиторії, світили проєктор і знімали камери. У такій стресовій ситуації я відчув максимальну концентрацію і дуже добре тримався. Цінний досвід, який я запам’ятаю у житті.

Завдяки проєкту «INTERCULTURE 5S» від Європейського корпусу солідарності я зміг прокачати свої навички: ефективних комунікацій, командотворення, нетворкінгу, дизайн-мислення, журналістики, проєктний і діджитал менеджменту, СММ, відео- і фотозйомки з обробкою. А також підтягнути англійську та розпочати вивчати польську мову.

Волонтерство для мене – це можливість служити людям та віддавати свою любов, що повертається сторицею і наповнює життя сенсами. Громадська діяльність для мене – це змінотворчі процеси, які я можу створити, щоб сформувати для себе сприятливе середовище свідомих громадян, в якому хочеться жити.

Ми маємо об’єднуватись задля прориву та кращого майбутнього вже сьогодні. Для цього потрібно робити маленькі кроки на цьому шляху. Молодь – це сьогодення, за яким майбутнє. Тому я прагну бути прикладом для молоді у своїй активності та свідомості. Впевнений, що це сильний мотиватор: коли молодь бачить альтернативу байдужості, безініціативності та комплексу меншовартості (в якому здається, що ти не можеш нічого змінити). Коли вони побачать такого ж самого, молодого, який рушить ці обмеження свідомості та діє, змінюючи себе та світ на краще через волонтерський поклик душі – це надихає.

Найбільша цінність у моєму житті – це люди. Моє очікування від проєкту виправдались – я познайомився з великою кількістю нових людей, однодумців та почув їх історії становлення як особистостей, досвіду самореалізації, кейсів соціальних проєктів та змінотворчих процесів. Це підсилює, мотивує та розширює світогляд, а разом з тим – соціальний капітал зв’язків міжнародного рівня!

Я впевнений, що об’єднуючись і обмінюючись досвідом, ми можемо зробити цей світ кращим. Від участі у волонтерському проєкті я отримав нові знання та цікавих нових друзів (знайомих), з якими ми можемо тримати певний фронт довіри, а у майбутньому –співпраці, досвіду, обміну можливостей, майбутніх спільних проєктів.

Виходячи з вищесказаного, я мав честь бути учасником проєкту «INTERCULTURE 5S», а також бути членом та амбасадором цінностей Європейського корпусу солідарності! Це моє життя, яке я прагну зробити світлом надії та особистого прикладу для молоді. Повністю розділяю прагнення Європейського корпусу солідарності у поширенні ідей солідарності та волонтерства серед молоді. Для мене волонтерська та громадська діяльність – це вагома складова щастя, як головної мети нашого життя. Я прагну прожити його з гордістю за свій приклад.

Вдячний організаторам, менторам та учасникам проєкту за теплі спогади, довіру та змістовне наповнення. Проєкт був ніби пригода, про яку в майбутньому я напишу у своїй книжці.

Олександр БОГУН,
студент Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського

Читайте нас також: 

• «Технології захисту навколишнього середовища»

  На базі НУВГП відбулась підсумкова конференція Всеукраїнського конкурсу студентських наукових...

• Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт зі спеціальності «Туризм»

  24 березня 2021 року відбувся фінальний етап Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт...

• Ґрунтовий марафон «100 миль+»

  7 серпня 2021 року відбувся дев’ятий Ґрунтовий марафон «100 миль+», який являє собою маршрут...

• День Гідності та Свободи

  Шановна університетська спільното!   21 листопада Україна відзначає День Гідності та Свободи. Саме цього...

• Енергоефективність закритих зрошувальних систем України

  Хочемо поділитися з вами ще одним вагомим результатом наукової діяльності наших науковців – видано монографію...