Щороку у  четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять жертв голодомору. Відзначення цієї дати  було  запроваджено Указом Президента України у 1998 році. У 2006 році Законом України Голодомор 1932 – 1933 років був визнаний геноцидом. А фактично, минулого століття українці пережили три періоди голодомору: 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947.

Акт  геноциду українського народу 1932-1933 організовано керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932—1933 роках шляхом створення штучного масового голоду. Вбивство українців  голодом відбувалося в Україні й на Кубані. Так, впродовж  1932 р. голодом було замордовано сотні тисяч людей, а вже  1933 р. лік ішов на мільйони. Голод було визнано актом геноциду, оскільки він був навмисне спрямований проти української нації як такої. Кількість людей, які загинули від голоду, оцінювалась деякими істориками від 4-7 млн у сільській місцевості на території тодішньої Української СРР та Кубані. Голодомор викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва  на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

Спланована конфіскація врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади впродовж Голодомору 1932—33 років безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору, забороняла та блокувала виїзд голодуючих поза межі Української СРР та відмовлялася приймати допомогу для голодуючих з-за кордону.

Упродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, а й взагалі заборонялося згадувати.

Голодомор 1932-1933 років — одна з найтрагічніших сторінок української історії, яка поглинула мільйони безневинних і не підлягає забуттю… Хто не пам'ятає минулого, той не має майбутнього.

Відділ зв’язків із громадськістю,
за матеріалами Інтернет-видань