Історія жорстоко карає тих, хто не засвоює її уроків. То ж на сьогодні і маємо  своєрідну затяжну „переекзаменовку” через незасвоєні уроки Крут. Помаранчева революція 2004 року, Майдан кінця 2013 р., революція Гідності в лютому 2014 р. та сучасні події на Сході України – це є пряма проекція подій під Крутами на наше сьогодення.

Ситуація – та ж, хоча „декорації”, дійові особи та обставини дещо інші. Історія нам защораз  настирно „прокручує” Крути-18, а ми знову чогось у тому не вловлюємо і вкотре заходимо на віраж, щоб опинитися в числі тих, котрі без чергової  „перекзаменовки” не мають шансів на перехід на наступний рівень свого розвитку...

І знову для національного порятунку і виправлення ситуації, яку допустили політики, що загралися у політиків, потрібні ті, котрі здатні до самопожертви і для котрих „Україна – понад усе!”

Без малого 100 років тому, приступаючи до побудови державності, Українська Центральна Рада необачно розпустила дієздатну армію. Фактично від більшовицької навали боронити Київ було нічим і нікому. То ж прогноз був очевидним, чим закінчиться бій під Крутами патріотично налаштованої молоді із армадою більшовиків.

„Крути” в історії – не є поодинокий факт протистояння „цвіту нації” із ворогами нації. Із опублікованих досліджень місцевих краєзнавців (О.Тищенко, І.Марчук та інші), виявляється, що бій, подібний до Крут, в той самий час відбувся і на станції Кривин, що  неподалік від Острога. 40 учнів Острозької гімназії зайняли оборонні позиції, захищаючи від більшовицьких військ місто Острог. Доля патріотів під Крутами і Кривином  виявилася однаковою – січневі сніги поглинули останній стогін полеглих і останнє тепло їх сердець.

Історію пишуть переможці і місця там для переможених немає, а тому до початку 90-х рр. ХХ ст. підручники „Історія України” мовчали про вищезгаданих борців за Україну, про їх  подвиг і самопожертву в ім’я свободи та незалежності.

Сьогодні, осмислюючи подвиг студентів, полеглих під Крутами в січні 1918 року, вражаєшся величі їхньої жертви. Вони знали, на що йшли, коли стали добровільно в стрій нашвидку сформованого Студентського Куреня. У складі Помічного Куреню Студентів Січових Стрільців взяли участь і студенти гідротехнічної школи, тобто Київського середнього сільськогосподарського гідротехнічного училища – навчального закладу, котрий у 1915 р. став предтечею нашого університету.

Не маючи досконалого військового вишколу, дане військове формування із студентської молоді мало стати допоміжною ланкою в бойових діях щойно прибулих з фронту до Києва курсантів військової школи та маленького відділу Вільного Козацтва, лави котрого відступили з оборонних рубежів Бахмача. Всього оборонців „ключа від Києва” на станції Крути ввечері 29 січня нараховувалося близько 500 чоловік.

Зі списків, встановлених учасників бою, стало відомо, щодо категорії „Гімназисти 2-ої Київської української гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства та учні інших київських гімназій і середніх навчальних закладів” – так званих „школярів”, увійшло 26 імен:

1.  Баталін Михайло
2. Кольченко Павло 
3. Бліхарський Володимир
4.  Корпан Микола
5.  Бутович Микола
6. Левченко Юрко
7. Витвицький Володимир
8. Лоський Ігор 
9. Витвицький Іван
10. Лукасевич Левко
11. Гайдовський-Потапович Лесь  
12. Мисан
13. Ганкевич Микола
14. Онишкевич
15. Гіба Юліян
16. Піпський Григорій
17. Гнаткевич Василь
18. Соколовський Андрій
19. Дубницький Юрій
20. Сорокевич Іван
21. Золотарчук Микола
22. Сушницький Онуфрій
23. Карван Іван
24. Тарнавський Євген
25. Карван Костянтин
26. Цимбал Віктор

Серед цих імен, є імена і студентів гідротехнічної школи. У запиті музею історії НУВГП до Інституту Історії України НАНУ в 2009 р. на рахунок з’ясування питання на кшталт: „А хто ж тут наші?” отримали відповідь: „Єдиний шлях встановити імена учасників бою – студентів Гідротехнічної школи, це шукати в архівах Києва (міському, обласному) списки студентів тієї школи за 1917-1918 рр. та порівнювати їх зі списками учасників бою.” 11 імен із цього списку, що виділено мною, дослідниками історії точно встановлено, що це гімназисти київських гімназій. Так що коло пошуку звузилося. Проте в означених документосховищах знайти архів Київського середнього сільськогосподарського гідротехнічного училища поки що так і не вдалося.

 А іще в цій офіційній відповіді було сказано, що документальних підтверджень участі в бою під Крутами студентів гідротехнічної школи не знайдено. Однак, пошукова робота музею історії НУВГП триває завжди і нам пощастило таки знайти отой заповітний документ, в якому

Є ЗГАДКА

(!) про участь студентів гідротехнічної школи в бою під Крутами. Це рукопис без дати статті В. Филоновича  „Крути 29-30 січня 1918 р.” (Центральний Державний архів вищих органів влади та управління України, фонд 5235, опис 1, справа 1615, аркуш 30).

То ж надія на те, що ми колись дізнаємося імена наших Героїв, є.

Про Крути написано досить багато, різними авторами та з різних позицій. Проте в анналах національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. участь студентів у боротьбі за незалежність України – факт, який спонукає замислитись над багатьма питаннями сьогодення, будить патріотичні почуття і надихає віддати усього себе без остатку рідній Україні. Так, вони боролися і склали свої голови у битві за те, у що вірили. Вони не залишилися осторонь від тих справ своєї Батьківщини, в якій їм потрібно було жити і своєю працею звеличувати майбутнє народу, країни, нації.

Головне – викорінити зі своїх душ байдужість! „Крайня хата” завжди перша потерпає від нищівних  ударів стихій та катаклізмів. Приклади масового героїзму, безкорисливості та самопожертви українців у складному і тривожному сьогоденні спонукають усіх до суспільно-корисної активності на благо нашої Батьківщини. Кожний за покликом серця має сумлінно взятися до тієї справи, на яку йому стає сил, наданих Всевишнім. Зараз не час опікуватися приватними інтересами і сумнівними скороминучими псевдо цінностями.

Лише безпека і захист своєї держави нам гарантуватиме ту свободу, яку стільки часу виборювали і вимріювали дійсні патріоти. В цьому на сьогодні і полягає трактування істинного патріотизму.

Єва ФІЛІПОВИЧ,
завідувач музею історії НУВГП