Кафедра державного управління, документознавства та інформаційної діяльності спільно  з кафедрою журналістики та українознавства навчально-наукового інституту економіки та менеджменту організували поетичні читаннях  на тему «Війна і поезія» з нагоди Всесвітнього дня поезії на вже традиційних у пору війни вечірніх зустрічах у рамках роботи Школи доброго врядування НУВГП.

Поезія, як зазначено в ухвалі ЮНЕСКО, може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні запити сучасної людини, але для цього потрібно привернути до неї якнайширшу громадську увагу.

Доповідачі Майя Дзюба та Світлана Гуменюк на зустрічі читали вірші поетів різних поколінь, які словом як зброєю реагують на повномасштабну війну, що триває в Україні, обговорювали їх.

Так, сьогодні в Україні поезія – то ще й зброя.  У нас все наближає перемогу. Нашу перемогу. Кожен з нас – це маленька мураха цієї війни.

Працювати, не зводячи голови.

Не втрачати притомності від новин.

Обертатись по колу в одному дні,

де немає нічого, окрім війни.

Ані крихти крику, ні краплі сліз,

ані жалю за тим, що було колись.

Ми лишили дім, а в домах — серця,

або ж дому тримаємось до кінця,

поміж рідних стін, чотирьох кутів —

там збувається все, що б не захотів.

Наші вічні мертві з глибин землі

зупиняють удари, щоб ми змогли.

Наша чорна лють, як живе пальне,

безперервно штовхає тебе й мене,

За міста, по яких — ураган і град.

За могилу ріллі й спопелілий сад.

За дитячий біль і старечий страх.

За життя, що розвіяні по вітрах.

Ми — стеблини, що звиті в тугий канат,

Ми — ріка, що звучить, як одна струна.

Ми — мурахи і велетні водночас,

нам ще небо дотримати на плечах.

Нам ще світу незнану любов нести,

по кістках переможеної темноти.

Ю.Мусаковська