Сайт знаходиться на технічному обслуговуванні. Перепрошуємо за незручності.

mail@nuwm.edu.ua
вул. Соборна, 11, Рівне, Україна
+38 (0362) 633209

Авторизація

Головна
Студенту
Абітурієнту
Діяльність
Про НУВГП

Головна
Студенту
Абітурієнту
Діяльність
Про НУВГП
Пошук

Головна
Герої

Слава Героям!

Олександр Занозюк

1984 - 2022

Олександр Занозюк

1984 - 2022

Випускник Костопільського будівельно-технологічного фахового коледжу НУВГП. Занозюк Олександр Петрович народився 11 березня 1984 року в м. Костополі. Навчався в Костопільській загальноосвітній школі № 6, яку в в 2001 році закінчив. У 2001 році вступив на навчання до Костопільського будівельно-технологічного коледжу на спеціальність «Хіміко-механічна переробка деревини і деревних матеріалів». В 2003 році був призваний на строкову військову службу до лав ЗСУ. У 2005 році вступив на навчання до Державного лісотехнічного університету у м. Львові, у 2008 році отримав диплом бакалавр. Проживав у м. Рівне. В мирний час працював майстром в художній студії по виготовленню меблів. Одружився, згодом народилась донечка Вікторія. 27 серпня 2022 року Олександр був призваний на військову службу до лав ЗСУ на посаду стрілець-санітар 25 окремої повітряно-десантної бригади В/Ч А-1126. Олександр був патріотом своєї країни, справжнім воїном, захищав свою землю, щоб його родина жила в справедливій та рівноправній країні. Страшна звістка прийшла до родини 27 грудня, що їх син, Олександр, загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Червонопопівка Луганської області. В Олександра залишились батьки, три брати, дружина та донька. Три рідних брати Олександра зараз захищають нашу країну від російського загарбника. Поховали Олександра з військовими почестями на кладовищі “Нове” в м. Костополі. Посмертно був нагороджений медаллю “За оборону рідної держави” та орденом “За мужність ” 3 ступеня.

Василь Заріцький

1980 - 2024

Василь Заріцький

1980 - 2024

Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Заріцький В.О. народився 2 січня 1980р. в місті Дубно Рівненської області. Згодом сім’я переїжджає на постійне місце проживання в місто Рівне. Навчався у Загальноосвітній школі № 10. Заріцький Василь здобував освіту в коледжі за професією «Слюсар-ремонтник» в групі №10 у період 1995-1998рр. Майстром виробничого навчання була Наконечна Людмила Онисифорівна. Вона сказала: «Заріцький Василь був моїм учнем. Під час навчання проявляв наполегливість і старанність, мав позитивні відгуки від викладачів щодо вивчення предметів». Василь Олександрович після навчання мав строкову службу в армії. Потім працював на підприємстві «Рівнеазот», а також – у Державній службі охорони. У червні 2023р. мобілізували до лав ЗСУ. Сестра Василя розповіла: «Брат був знайомим зі службою – для нього армія не стала відкриттям. Ніколи не скаржився на своє перебування на війні. Василь не проявляв емоції, здебільшого все тримав у собі. На нього завжди можна було покластися. Він був відповідальною та доброзичливою людино». Заріцький В.О. загинув 7 квітня 2024р. під час виконання бойового завдання на Донеччині. Тривалий час вважався зниклим безвісти, ідентифікували за профілем ДНК. Похований на кладовищі «Нове» «Алея Героїв» міста Рівного 22 січня 2026р. Родина та знайомі Заріцького Василя говорять про нього як доброзичливу людину, яка завжди приходила на допомогу. Глибоко сумують з приводу його загибелі, але пам'ять про нього буде жити допоки пам’ятатимемо.

Євгеній Захоженко

1994 - 2023

Євгеній Захоженко

1994 - 2023

Випускник Рівненського автотранспортного фахового коледжу НУВГП

Максим Зварич

1992 - 2022

Максим Зварич

1992 - 2022

Випускник спеціальності “Гідротехнічне будівництво”. Народився 15 січня 1992 року в Костополі. Навчався у школі №5, після закінчення вступив до НУВГП, здобув фах інженерагідротехніка. У квітні 2022 року Максима призвали на службу, він пройшов навчання в Національній академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. Брав участь у звільненні Миколаївської та Херсонської областей. 16 грудня прибув на позиції в Бахмут, через три дні з побратимами вийшов на завдання і не повернувся. З 19 грудня 2022 року Максим вважався зниклим безвісти. У вересні 2025 року, через два роки і 9 місяців, рідні отримали сповіщення про збіг ДНК-профілю.

Дмитро Зень

2004 - 2026

Дмитро Зень

2004 - 2026

Студент спеціальності «Будівництво та цивільна інженерія»

Олег Зібер

1975 - 2022

Олег Зібер

1975 - 2022

Випускник спеціальності "Промислове та цивільне будівництво".47-річний Олег Зібер пішов у військкомат разом з 39-річним братом Дмитром добровольцем вже у другий день повномасштабного нападу на Україну. Спершу брати були у лавах тероборони, згодом їх відправили на фронт. Підготовку обидва брати пройшли разом. Коли вже вирушали на передову, казали друзям, що проситимуть, щоб служити відправили у різні взводи – щоб якщо, не дай Боже, з одним щось трапиться, інший залишився живий. Та доля вирішила інакше. Рядові Олег та Дмитро Зібери загинули в один день, 19 травня 2022 року, у бою поблизу села Новоселівка Донецької області. Олег Зіберт працював у ППФ "Експерт-Рівне", у нього залишилися син Артем (15 років) та донька Марія (9 років).

Олександр Зінченко

1988 - 2024

Олександр Зінченко

1988 - 2024

Випускник спеціальності “Гідротехнічне будівництво, водна інженерія та водні технології”. Народився 26 травня 1988 року в м. Татарбунари Одеської області. У 2006 році здобув середню освіту у Татарбунарському Н В К . У 2 0 1 4 р о ц і б е з п о с е р е д н ь о б р а в у ч а с т ь в антитерористичній операції на ділянках Бердянського та Донецького прикордонних загонів. В 2019 році вступив до НУВГП, а у 2022 році, з перших днів війни, вступив до лав Збройних сил України. Воював у складі 22-ої окремої механізованої бригади 38-го армійського корпусу на Бахмутському напрямку. Загинув 23 січня 2024 року в Донецькій області Бахмутського району в с. Кліщіївка під час виконання бойового завдання.

Максим Іванов

1998 - 2022

Максим Іванов

1998 - 2022

Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Іванов М.Р. народився 31 грудня 1998р. в місті Новоград-Волинський. Навчався в школі №6. Продовжив навчання в Державному навчальному закладі «Новоград-Волинське вище професійне училище», яке закінчив в 2017р. В 2019р. Максим Русланович підписав контракт із ЗСУ з частиною А0409 30 Окремою механізованою бригадою імені князя Костянтина Острозького. Був старшим солдатом та механіком механізованого батальйону. Брав участь у боях під Донецьком та Луганськом. Іванов Максим навчався в коледжі за спеціальністю «Галузеве машинобудування» в період 2021-2022рр. Класним керівником була Матеюк Олена Геннадіївна, яка сказала: «Звістку про загибель мого студента Іванова Максима сприйняла дуже боляче. Важко сприймати інформацію про загибель студента. Він був старанним, комунікабельним та ввічливим молодим чоловіком. Максим був сповнений енергії до життя, мав плани на майбутнє. Навчався в коледжі добре, мав позитивні відгуки від викладачів і одногрупників. Після отримання диплому в коледжі, хотів продовжити навчання в Національному університеті водного господарства та природокористування, щоб здобути вищу освіту. Навіки слава Герою України». Іванов М.Р. загинув 8 вересня 2022р. під час наступальних дій, із звільняючи територію України від російських окупантів біля села Рідне Ізюмського району Харківської області. Похований в місті Новоград-Волинський Звягільського району Житомирської області. Новоград-Волинська міська рада написала: «Щирі співчуття рідним та близьким сім’ї загиблого українського воїна Іванова Максима Руслановича. Розділяємо ваш біль та схиляємо голову в глибокій скорботі. Ім’я кожного загиблого воїна за Україну житиме в пам’яті наступних поколінь. Світла пам'ять Максиму Іванову». Рішенням Звягільської міської ради Іванову М.Р. присвоєно звання «Почесний громадянин міста Звягеля» № 886 від 1 вересня 2023р.

Сергій Іванюк

1999 - 2023

Сергій Іванюк

1999 - 2023

Випускник спеціальності "Автоматизація, комп'ютерно-інтегровані технології". Іванюк С.О. народився 20 січня 1999р. в Рівному. Навчався в Рівненській Загальноосвітній школі №1. Сергій Олександрович здобував освіту в коледжі за спеціальністю «Монтаж, обслуговування засобів і систем автоматизації технологічного виробництва» в період 2014-2018рр. Класним керівником була Малашкевич Світлана Василівна, яка сказала: «Іванюк Сергій – мій студент, який був яскравим промінцем сонця групи, в якій навчався. Жодна добра справа в коледжі не обходилася без його участі. Врівноважений, толерантний, справедливий, добрий. Був авторитетом і для одногрупників, і для друзів, з якими спілкувався поза освітнім закладом. Викладачі коледжу давали лише позитивні відгуки про навчання та дисципліну мого студента. Сергію навчання давалося легко, плани на життя були грандіозні, але війна змінила все, просто перекреслила ціле молоде життя світлої та доброї людини. Несподівана сумна звістка про загибель Сергія приголомшила мене та й усіх, хто знав його. Ще на одного ангела на небі стало більше. Вічна та світла пам'ять герою України. Сльози та сум огортають мою душу…». Іванюк Сергій здобув вищу освіту у НУВГП. Пані Ольга Андріївна, мати Сергія, розповіла: «Після навчання син займався 3D-моделюванням, проєктував житлові будинки». У квітні 2023р. був призваний до лав ЗСУ, отримав звання молодшого лейтенанта. Іванюк С.О. загинув 31 серпня 2023р. на Запоріжжі внаслідок мінометного обстрілу. З 5 вересня 2023р. Сергій Олександрович вважався безвісти зниклим. «Ми шукали та чекали на нього три місяці. Лише у листопаді отримали підтвердження ДНК», – сказала мати пані Ольга Андріївна. Похований на кладовищі «Нове» «Алея Героїв» міста Рівного 27 листопада 2023р. Рішенням Міської ради Іванюку С.О. присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівного» № 4669 від 14 березня 2024р.

Валерій Кадебський

1974 - 2024

Валерій Кадебський

1974 - 2024

Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Кадебський В.З. народився 9 листопада 1974р. в місті Рівне. Навчався в Рівненській школі № 12. Кадебський Валерій здобував освіту у коледжі за професією «Монтажник технологічного обладнання і звʼязаних з ним конструкцій» в період 1989-1991рр.» у групі №2. Майстром виробничого навчання був Самков Михайло Віталійович. Після навчання був призваний на військову строкову службу. Пані Людмила, дружина Валерія, розповіла: «Усе життя чоловік присвятив автомобілям. Це було його покликання. Він був приватним підприємцем, мав станцію технічного обслуговування, де займався ремонтом, а також періодично здійснював пасажирські перевезення. Валерій був щирим патріотом своєї країни. Він дуже любив Україну, рідне місто. З початку повномасштабного вторгнення пішов добровольцем до центру комплектування, щоб вступити до війська. Але йому кілька разів говорили, що необхідно зачекати, зателефонують. Валерій казав, що прагне захищати нас з донькою, старших сестер, матір, готовий йти туди, щоб ворог не прийшов сюди до нас. У березні 2023р. чоловіка мобілізували. Добрий та люблячий Валерій намагався уберегти рідних від подробиць військових буднів. Обмежувався лише коротким: “Йду на виїзд”, щоб не переживала, коли довго не виходить на зв'язок. Чоловік займався ремонтом техніки, але дуже часто був на передових позиціях, аби допомогти побратимам. Так і того дня сказав, що вирушають на виїзд на Сумський напрямок, але так і не доїхали…». Кадебський В.З. помер 23 вересня 2024р. в госпіталі від травм отриманих у наслідок дорожньо-транспортної пригоди під час виконання військової служби на Сумському напрямку. Похований на кладовищі «Нове» «Алея Героїв» міста Рівного.

Вадим Калаур

1991 - 2022

Вадим Калаур

1991 - 2022

Випускник Костопільського будівельно-технологічного фахового коледжу НУВГП. Навчався за професією «Оператор ЕОМ» в період 2008-2009 рр. Загинув під час виконання бойового завдання захищаючи нашу Батьківщину від російських окупантів в районі смт. Новотошківське Попаснянського району Луганської області.

Вадим Калаур

1991 - 2022

Вадим Калаур

1991 - 2022

Випускник Костопільського будівельно-технологічного фахового коледжу НУВГП. Вадим Калаур народився 17.04.1991року в м. Рівне. Навчався в Рівненській загальноосвітній школі № 23. У 2005 році закінчив 8 класів. Упродовж 2005 - 2006 рр. навчався в Костопільській загальноосвітній школі № 6. Гарно влився в колектив і знайшов собі нових друзів. У 2006 р. продовжив навчання у ВСП «Костопільський будівельно – технологічний коледж НУВГП». Одночасно навчавсяі в Костопільській вечірній школі. Впродовж 2008 – 2009 рр. продовжував навчання в коледжі, але вже за спеціальністю «Оператор ЕОМ» . У 2009-2010 роках проходив службу в ЗСУ в м. Павлоград Дніпропетровської області. У жовтні 2015 року Вадим одружився і разом з дружиною Іванною переїхав на постійне місце проживання у м. Луцьк. У мирний час працював столяром на приватному підприємстві. У 2016р. був записаний в Рівненський батальйон територіальної оборони. Двічі проходив збори на Рівненському полігоні. На війну пішов добровольцем 2 березня 2022р. А 22 квітня рідні отримали страшну звістку: їх син та чоловік загинув під час виконання бойового завдання в районі смт. Новотошківське Луганської області. У нього залишились: дружина Іванна – 1990р., син Роман – 2017р. , які проживають в смт. Любешів Волинської область. Вадима поховали з військовими почестями на кладовищі «Нове» м. Костопіль.

Богдан Каленюк

1987 - 2023

Богдан Каленюк

1987 - 2023

Випускник спеціальності «Підйомно-транспортні, будівельні, дорожні, меліоративні машини та обладнання». Богдан Богданович Каленюк (1987 – 2023) Народився 20 лютого 1987 року у Рівному. Навчався у Рівненській ЗОШ №19 м. Рівного. У 2004 р. вступив на механічний факультет НУВГП, який закінчив у 2009 році. Загинув 31 жовтня під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.Поховали військовослужбовця на кладовищі у селі Лішня, що на Дубенщині.

Андрій Каранюк

1993 - 2022

Андрій Каранюк

1993 - 2022

Студент спеціальності "Будівництво та цивільна інженерія". Андрій народився 12 грудня 1993 року в селищі Оржів Рівненської області. Закінчив Рівненську гімназію №10 на відмінно. Згодом здобув освіту в Національному університеті водного господарства та природокористування за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія». Працював на будівництві. Андрій був вихованцем ДЮСШ Верес. Із командою в юнацькому віці грав в ДЮФЛ України. Також виступав за команди Рівненського району: ФК "Сатурн" (Дядьковичі), ФК "Будмаркет Маяк" (Колоденка), ФК "Омелянець" (Велика Омеляна). Коли ж в країні розпочалась повномасштабна війна, Андрій, який завжди відстоював справедливість, пішов добровольцем в армію у липні 2022 року. На жаль, 28-річний солдат Андрій Каранюк загинув 3 грудня 2022 року від отриманих поранень, несумісних з життям, під час виконання бойових завдань на Луганському напрямку. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня та орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Андрій Карась

1999 - 2025

Андрій Карась

1999 - 2025

Випускник Костопільського будівельно-технологічного фахового коледжу НУВГП. Навчався за професією «Столяр будівельний, верстатник д/о верстатів» в період 2020 – 2023 рр. Солдат Андрій, оператор безпілотних літальних апаратів відділення розвідки та коригування, загинув від вибухів та осколків у Суджанському районі Курської області.

Микола Карнаухов

1965 - 2015

Микола Карнаухов

1965 - 2015

Доцент кафедри автомобілів та автомобільного господарства. Народився 20 липня 1965 року у Казахстані. Навчався в Бугринській ЗОШ. Закінчив школу із золотою медаллю. У 1982 році вступив на механічний факультет Українського інституту інженерів водного господарства (м. Рівне). Закінчив інститут у 1989 році й отримав кваліфікацію інженера-механіка за спеціальністю «Механізація гідромеліоративних робіт». З 1994 року і до серпня 2014 року – асистент, старший викладач, доцент кафедри автомобілів, автомобільного господарства та технології металів НУВГП. У серпні 2014 року був призваний до лав ЗСУ. Воював у складі батальйону «Кіровоград-1» та 57-ій бригаді. Загинув старший лейтенант Микола Карнаухов 6 лютого 2015 року у селі Чорнухіно Луганської області. Указом Президента України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Почесний громадянин міста Рівне. Іменем Миколи Карнаухова названа вулиця у м. Рівне та у с. Зарічне Рівненського району, де розташований батьківський будинок.

Едуард Керімов

1977 - 2022

Едуард Керімов

1977 - 2022

Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Керімов Е.Ф. народився 16 січня 1977р. у Львові. Керімов Едуард навчався в коледжі за спеціальністю «Хімічні технології та інженерія» у період 2021-2022рр. Класним керівником була Матеюк Олена Геннадіївна, яка сказала: «Звістку про загибель мого студента Керімова Едуарда сприйняла дуже боляче. Важко сприймати інформацію, що більше такої прекрасної людини немає в живих. Він був відповідальним та старанним студентом, надзвичайно ввічливим і щирим». Керімов Едуард вступив до лав ЗСУ в 2019р. Проходив військову службу у лавах 24-ї Окремої механізованої бригади імені короля Данила Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ ЗСУ. У червні 2022р. Едуард Фармаілович отримав важке поранення, проходив лікування в госпіталі та знову став на захист незалежності України. Керімов Е.Ф. загинув 25 червня 2022р. в селищі міського типу Вовчоярівка Попаснянський район Луганської області. Залишилася дружина та 10-літній син.

Владислав Кисіль

1995 - 2023

Владислав Кисіль

1995 - 2023

Випускник спеціальності "Управління персоналом та економіка праці". Народився 20 квітня 1995 у місті Рівному. Закінчив Економіко-правововий ліцей, а згодом здобув вищу економічну освіту у Національному університеті водного господарства і природокористування. Працював в автомобільному бізнесі. Владислав був членом громадської організації РОВО “Побратими Рівне”, які з 2017 року брали участь в гуманітарному проекті “На Щиті” та займались національно-патріотичним вихованням молоді. З моменту повномасштабного вторгнення він не міг залишатися осторонь, не міг просто сидіти вдома. Доклав чимало зусиль, аби потрапити в еліту 142-ий центр підготовки Сил Спеціальних Операцій, де гарно себе зарекомендував та був направлений на навчання до Британії, по поверненню пройшов ряд спеціальних підготовчих курсів отримав диплом розвідника ССО. За його плечима численні бойові виходи на Херсонщині та Запоріжжі. 7 вересня 2023 року до Дня розвідника, Владислава Кисіля нагородили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України “Золотий хрест”. 2 жовтня 2023 року, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, Владислав загинув, отримавши мінно-вибухове поранення несумісне з життям на Запорізькому напрямку. 3 жовтня 2023 року Владислава нагородили “Хрестом за мужність” (посмертно). Нагороджений посмертно Орденом «За мужність» III ступеня. Кисіль Владислав Олегович - почесний громадянин м. Рівного (Рішення Рівненської міської ради №4669 від 14.03.2024);

Микола Климчук

1988 - 2023

Микола Климчук

1988 - 2023

Випускник спеціальності "Розробка родовищ корисних копалин". Народився 25 травня 1988 року в селі Катеринівка Сарненського району. У 2005 році закінчив рівненську ЗОШ №11 та вступив до НУВГП на механічний факультет. У 2010 році успішно його закінчив за спеціальністю «Розробка родовищ та видобування корисних копалин». Захищав Україну у складі 36 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Берлінського. Загинув 11 квітня 2023 під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Новокалинове, Донецької області

Назар Клімусь

1996 - 2026

Назар Клімусь

1996 - 2026

Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Клімусь Н.С. народився 21 вересня 1996р. в селищі Мізоч Рівненського району Рівненської області. Назар Сергійович навчався в коледжі за спеціальністю «Монтаж і обслуговування санітарно-технічних систем і вентиляції» в період 2014-2017рр. Класним керівником був Дорош Павло Миколайович, який сказав: «Клімусь Назар був моїм студентом, він навчався добре, мав позитивні відгуки від викладачів, товаришував з одногрупниками. Назар був організованим, дисциплінованим та відповідальним студентом. Навіки слава герою України». Викладач спецдисциплін Мінаєва Наталія Леонідівна розповіла: «Назар був дисциплінованим та старанним студентом, вчасно здавав навчальний матеріал, активно відповідав на заняттях». Клімусь Н.С. загинув 22 лютого 2026р. під час виконання бойового завдання у Харківській області. Похований в селищі Мізоч Рівненського району Рівненської області. У жовтні 2025р. загинув батько Назара Клімусь Сергій, який також захищав Україну. Мізоцька селищна рада написала: «З болем у серці повідомляємо про загибель військовослужбовця молодшого сержанта Клімуся Назара Сергійовича, який віддав своє життя за Україну, за її свободу та незалежність, за мирне майбутнє кожного з нас. Висловлюємо щирі співчуття батькам, рідним і близьким, побратимам та всім хто знав і любив героя. Розділяємо ваш біль та схиляємо голови у глибокій скорботі. Світла пам'ять і вічна шана захиснику України».

Борис Коваль

1975 - 2023

Борис Коваль

1975 - 2023

Випускник спеціальності "Механізація меліоративних робіт"

Ігор Ковальчук

1992 - 2025

Ігор Ковальчук

1992 - 2025

Випускник Костопільського будівельно-технологічного фахового коледжу НУВГП. Навчався за професією «Столяр будівельний» в період 2010 – 2011 рр. Проходив навчання у Франції у складі новосформованої 155 бригади імені Анни Київської. Загинув на першому бойовому завданні поблизу населеного пункту Звірове Покровського району Донецької області.

Павло Ковальчук

1991 - 2025

Павло Ковальчук

1991 - 2025

Випускник Рівненського автотранспортного фахового коледжу НУВГП

Сергій Ковбар

1970 - 2023

Сергій Ковбар

1970 - 2023

Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Ковбар С.М. навчався в коледжі за професією «Електромонтер по обслуговуванню і ремонту електрообладнань» у період 1985-1988рр. в групі №6. Отримав диплом ІІІ розряду. Майстрами виробничого навчання були Панасюк Анатолій Васильович та Прохорович Віктор Іванович. Прохорович В.І. сказав: «Сергій був моїм учнем, навчався добре, був спокійним та розважливим юнаком. Навіки слава герою України». Ковбар Сергій на перший день повномасштабного вторгнення росії в Україну звернувся до військомату, щоб стати на захист Батьківщини. Вже 25 лютого 2022р. зателефонували з військомату та сказали з’явитися. Дзвінок застав його на робочому місці на зміні сировинного цеху в Здолбунові на «Волинь-Цемент» філія ПРАТ «Дікергофф Цемент Україна». Вже зранку наступного дня з нічної зміни поїхав у військомат. Коли стало зрозуміло, що попереду війна, сказав лише: «Треба – значить треба і, невагаючись, поїхав на фронт», – сказала дружина пані Ірина Миколаївна, Сергія Михайловича. Дружина додала: «Сергій мав золоті руки, усе, що є вдома, зробив власноруч, якщо чогось не вмів, то не соромився вчитися, задавати запитання, дуже любив життя. Він був золотим чоловіком, хорошим сином, добрим батьком 20-річної доньки та 18-річного сина. Про військову службу та війну Сергій практично нічого не розповідав, здебільшого відмовчувався, знала лише, що мав звання старшого солдата. Два місяці їх підрозділ захищав Бахмут, а потім перевели до населеного пункту Часів Яр. Останні кілька місяців зв'язок був дуже поганий. Лише раз на кілька днів вдавалося почути голос чоловіка». Він сказав: «Щоб не сталося – треба продовжувати жити». «Тепер ці слова – девіз мого життя», – додала дружина пані Ірина Миколаївна. Ковбар С.М. загинув 21 березня 2023р. у місті Часів Яр Бахмутського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу. Похований на кладовищі «Нове» «Алеї Героїв» міста Рівного. Пан Олександр двоюрідний брат Сергія, розказав: «Він був добрим та щирим і все найкраще, що можна сказати про людину, то це будуть слова про нього». «Сергій був і другом добрим, і братом правильним, чесним, справедливим. Він завжди дзвонив, підтримував, розпитав про все. Дуже шкода», – додав пан Володимир, двоюрідний брат Сергія. Мер міста Рівного Третяк Олександр Віталійович сказав: «26 лютого Ковбар Сергій був мобілізований, щоб захищати Україну. Він був чоловіком працівниці міськвиконкому. Висловлюємо щирі співчуття Ірині Миколаївні Ковбар».

mail@nuwm.edu.ua

вул. Соборна, 11, Рівне, Україна

+38 (0362) 633209

Наші координати

Скринька довіри

Повідомити про корупцію

Технічна підтримка

Контакти

Умови використання та політика конфіденційності