1988 - 2024
Випускник Костопільського будівельно-технологічного фахового коледжу НУВГП. Навчався за професією «Штукатур, лицювальник-плиточник, маляр» в період 2003 – 2005 рр. Проходив навчання у Литві на сапера. З жовтня 2024 був переведений у мотопіхотну роту військової частини А2980 на посаду старшого стрільця. Загинув унаслідок штурмових дій ворога поблизу Петрівки Донецької області.
1983 - 2024
Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Щур А.О. народився 28 жовтня 1983р. в Рівному. Навчався у Загальноосвітній школі № 23. Андрій Олександрович здобував освіту за професією «Машиніст насосних і компресорних установок» в період 1999-2002рр. у групі № 20. Майстром виробничого навчання була Наконечна Людмила Онисифорівна, яка сказала: «Щур Андрій навчався добре, мав позитивні відгуки від викладачів. Мама Андрія постійно цікавилася та турбувалася про навчання сина, сприяла його розвитку. Років три назад випадково зустрілися на вулиці, Андрій зрадів зустрічі, говорили та пригадували навчання, викладачів, учнів групи». Щур Андрій працював за професією на ПрАТ «Рівнеазот», згодом – в «Укрпошті» та експедитором у фірмі «Самсон». «Це була добра й чуйна людина, люблячий чоловік, який завжди допомагав й підтримував. Він був веселим і життєрадісним, навіть у важких ситуаціях не втрачав оптимізм. Цікавився технікою та транспортом, а у вільний час надавав перевагу відпочинку на природі», – розповіла дружина. У серпні 2024р. Андрія Олександровича мобілізували до лав ЗСУ. Щур А.О. загинув 11 жовтня 2024р. під час виконання бойового завдання на Донеччині. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Лише за збігом профілю ДНК вдалося встановити особу. Похований на кладовищі «Нове» «Алеї Слави» міста Рівного 18 березня 2026р.
1992 - 2023
Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Юрчило С.В. навчався в коледжі за професією «Слюсар з контрольно вимірювальних приладів та автоматики (автоматика)» в період 2007-2010рр. у групі №11. Отримав диплом ІІІ розряду. Майстрами виробничого навчання були Прус Дмитро Миколайович та Хохлов Євгеній Олександрович. Юрчило Сергія мобілізували влітку 2022р. Військового досвіду він не мав, тому спочатку було навчання в Україні, а потім у Великобританії. «Син не розповідав, де він саме знаходиться. Адже не можна було. Врешті, ми навчилися говорити на своїй мові аби зрозуміти один одного. Він завжди говорив, кожного разу повторював: “Мам, я тебе дуже люблю і цілую. Обіймаю міцно”. І я йому теж говорила це щоразу. Сергій добрий, розумний, люблячий син, який надзвичайно цінував сім’ю» – розповіла матір Сергія пані Ірина. Сергій Васильович мав посаду старшого стрільця десантно-штурмового взводу. Користувався повагою та авторитетом серед побратимів, намагався зрозуміти та підтримати кожного. Юрчило С.В. загинув 28 лютого 2023р. поблизу міста Кремінна Луганської області. Обставини загибелі: виконуючи бойове завдання, отримав смертельне поранення під час ворожого танкового обстрілу українських військових. Похоронений на кладолвищі «Нове» «Алеї Героїв» місто Рівне. Мер міста Рівного Третяк Олександр Віталійович сказав: «Сергію ще б жити і жити, створити власну родину, виховувати дітей та віддавати любов батькам, але все змінила війна. Справжній цвіт нації забирає у нас клята війна. Молоді, щирі, добрі, з величезним серцем гинуть від рук рашитських окупантів. На жаль, ворог забрав життя і рівнянина Сергія Юрчила, який попри відсутність військового досвіду став боронити рідних і Ураїну».
1979 - 2024
Випускник Рівненського економіко-технологічного фахового коледжу НУВГП. Олександр народився 28 червня 1979 року в Рівному. Освіту здобував у загальноосвітній школі №1. Після її закінчення опанував фах майстра прядильних машин у текстильному технікумі, а згодом вступив на економічний факультет Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука. Працював охоронцем на нафтобазі у Клевані, згодом – на будівництві різних об’єктів. У жовтні 2024 року Олександра Юрьєва мобілізували до лав Збройних сил України. На жаль, 45-річний солдат Олександр Юрьєв загинув 20 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Тривалий час воїн вважався зниклим безвісти. Лише нещодавно його тіло вдалося ідентифікувати та повернути рідним для гідного поховання. У Захисника залишилися син, мама, сестра та племінники.
1990 - 2025
Випускник спеціальності “Автоматизоване управління технологічними процесами”. Олександр Юхимець народився 14 серпня 1990 року у Рівному. Навчався у місцевій 23-ій школі, згодом здобув вищу освіту у НУВГП. Працював радіомеханіком в аварійнорятувальному загоні ДСНС. Олександр вирізнявся своїм спокоєм, відповідальністю, при цьому був добрим та розважливим. Чоловік ніколи не відмовляв у допомозі, мав багато друзів. На жаль, 35-річний молодший сержант Олександр Юхимець загинув на полі бою 15 жовтня 2025 року у Донецькій області. В Олександра залишилися батьки, п'ятеро сестер, брат, дружина і трирічний син.
1994 - 2024
Випускник спеціальності "Гідротехнічне будівництво". Наш захисник народився у 1994 році в с. Зарічне Дубенського рну Рівненської обл. В 2017 році закінчив магістратуру та отримав кваліфікацію інженера-гідротехніка. Захищаючи країну від російського агресора, 22 березня 2024 року, вірний військовій присязі у бою за нашу Батьківщину, її свободу та незалежність, виявивши стійкість і мужність, під час авіаційного удару зі сторони збройних сіл російської федерації в районі населеного пункту Колодязне Харківської області, виконуючи бойове завдання за призначенням загинув капітан Іван Якимович. Залишились дружина, донька, син, батьки, сестра.
1996 - 2023
Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Яковець М.О. навчався в коледжі за спеціальністю «Оціночна діяльність» в період 2013-2015рр.. Класним керівником була Осадча Ольга Василівна, яка сказала: «Максим був спокійним та розважливим студентом. Вічна пам'ять герою України». Викладачі коледжу (Ушакова О.А., Бондаренко Н.В., Біда О.М.) згадують свого студента як розважливим та хорошим юнаком. Після навчання в коледжі Максим Олександрович служив у Державній прикордонній службі. Займав посаду інспектора вищої категорії – начальник ракетно-артилерійського відділення прикордонної комендатури швидкого реагування дев’ятого прикордонного загону Державної прикордонної служби України. З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну став на захист своєї держави та мужньо боронив Батьківщину. Яковець М.О. загинув 5 липня 2023р., виконуючи бойове завдання в районі села Ковалівка Сватівського району Луганської області. Похований в Дубровиці Сарненського району Рівненської області. Дубровицька міська рада висловила слова співчуття: «Вічна, світла пам'ять, глибока шана та безмежна вдячність захисникові. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого захисника України. Закликаємо молитвою та добрим словом згадати героя, який віддав своє життя за майбутнє України. На жаль, війна забирає найкращих. Він ангелом пішов від нас на небо. Герої не вмирають! Вони поповнюють ряди небесного війська і вічно живуть в пам’яті. Низький уклін воїну, перед яким ми всі в неоплатному боргу. Слава герою…!». На громадянській панахиді за Яковцем М.О. було сказано: «Максим любив життя, мріяв про краще майбутнє своєї держави, будував плани. Тому що він не міг по-іншому. Хороший син, надія й опора матері Ганни Сергіївни та люблячий чоловік Єви Залети. Він написав свою історію кров’ю на рідній землі. Таких, як Максим, одиниці: справжній, незламний, справедливий, відчайдушний. Світла пам'ять про нього назавжди залишиться в наших серцях». Указом Президента України Яковця М.О. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) № 603 від 28 вересня 2023р.
© 2026 Національний Університет Водного Господарства та Природокористування