Сайт знаходиться на технічному обслуговуванні. Перепрошуємо за незручності.

mail@nuwm.edu.ua
вул. Соборна, 11, Рівне, Україна
+38 (0362) 633209

Авторизація

Головна
Студенту
Абітурієнту
Діяльність
Про НУВГП

Головна
Студенту
Абітурієнту
Діяльність
Про НУВГП
Пошук

Головна
Герої

Слава Героям!

Володимир Філімонов

1968 - 2026

Володимир Філімонов

1968 - 2026

Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Філімонов В.А. народився 23 січня 1968р. в селі Яцьковичі Рівненського району Рівненської області. Навчався в Березнівському училищі на кравця. Володимир Адамович здобував освіту в коледжі за професією «Слюсар контрольно-вимірювальних приладів і автоматики» в групі №31 у період 1985-1986рр. Отримав диплом ІV розряду. Майстром виробничого навчання був Толочко Олексій Євгенович, класним керівником Якубець Сузана Ізовна. У 1993р. одружився та оселився у Костополі. Працював на місцевих підприємствах, їздив на заробітки. Володимир Адамович був мобілізований 28 листопада 2025р. проходив службу у складі 156 Окремої механізованої бригади на посаді командира відділення. Виконував бойові завдання на Сумщині, Харківщині та Донеччині. «Про службу Володимир розповідав мало, бо не мав звички жалітися. Завжди знаходив слова, щоб заспокоїти, повторював, що в нього все добре і просив не хвилюватися. Він був завжди усміхненим з почуттям гумору, щирим та добрим. Востаннє пообіцяв, що зателефонує, коли повернеться з бойового завдання. Це була наша остання розмова», – розповіла, пані Тетяна, сестра Володимира. Філімонов В.А. загинув 19 квітня 2026р. на Донеччині. Похований на кладовищі «Нове» міста Костопіль Рівненського району Рівненської області.

Сергій Філіпов

1981 - 2024

Сергій Філіпов

1981 - 2024

Випускник Костопільського будівельно-технологічного фахового коледжу НУВГП. Навчався за професією «Столяр, тесляр» в період 1996 – 1998 рр. Служив оператором відділення, командиром 1механізованого батальйону, мав досвід пілотування дронами. Воїн служив на Запоріжжі, побував у багатьох гарячих точках, де виявив мужність і силу духу. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу Роботиного на Запоріжжі.

Роман Філічковський

1987 - 2023

Роман Філічковський

1987 - 2023

Випускник Костопільського будівельно-технологічного фахового коледжу НУВГП. Філічковський Роман Сергійович народився 14.04.1987 року м. Костополі Рівненської область Костопільського району. Навчався в Костопільській ЗОШ № 2. З 30.08.2002 року до 30.08.2004 року продовжив навчання в Костопільському будівельно-технологічному фаховому коледжі за спеціальністю «Муляр.Пічник.Штукатур». Присвятив своє життя деревообробній сфері. Це було його хобі та робота. Працював в "Артвут лакширі паркет" столяром. Був надійним, працелюбним робітником, надійним колегою по роботі. В будь-якій ситуації був впевнений в собі, та з усмішкою на обличчі йшов вперед. Мав дружину та троє діток, був люблячим, дбайливим батьком, прекрасним чоловіком,турботливим сином, надійним другом та побратимом, який останнє віддасть, якщо комусь потрібно. Після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, як справжній патріот, він з друзями почав виробляти металеві вироби для захисту блокпостів. А 9 березня 2022року став на облік в Костопільський військомат. 10 лютого 2023року Роман приєднався до лав ЗСУ. Проходив службу у військовій частині А-4832, призначений на посаду стрілець-помічник гранатометника 2-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 2-гої стрілецької роти 421 окремого стрілецького батальйону. З травня 2003 року служив в м. Торецьк Донецької області, прикомандирований до 24 ОМБР "Короля Данила", мав позивний "Пумба". За час служби брав участь у заходах для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. 20.07.2023 року перебуваючи на військовому завданні позиції "Журавель" в с.п. Північне Донецької області під час оборонних дій мотопіхотного батальйону 24 ОМБР Короля-Данила отримав поранення, несумісні з життям внаслідок мінометного обстрілу противника. Мужньо обороняючи свою Батьківщину, він віддав найцінніше - життя. Зі слів побратимів, під час оборони врятував двох своїх товаришів, що засвідчує, що він - вже Герой України. Завжди жартував, піднімав бойовий дух побратимів. Він з честю виконав обов'язок щодо захисту своєї держави і до останнього залишався вірним присязі.Ризикувавши своїм життям, врятував не одне життя. Прощалися з Героєм на майдані Шевченка у м. Костополі. Тут зібралися рідні та близькі Героя, громадськість та представники влади. Чин похорону відбувся у соборі святих апостолів Петра і Павла ПЦУ. Поховали Захисника на «Новому» кладовищі поруч із іншими воїнами небесного легіону.

Михайло Фоменюк

1978 - 2025

Михайло Фоменюк

1978 - 2025

Випускник спеціальності “Водопостачання, водовідведення, раціональне використання і охорона водних ресурсів”. Михайло Фоменюк народився 18 листопада 1978 року в Рівному. Навчався у середній школі №26, а згодом вступив до Національного університету водного господарства та природокористування, де здобув фах у сфері водопостачання та водовідведення. Працював на підприємстві "Рівне-Азот" та в компанії "Реноме-Партнер". У серпні 2023 року Михайло отримав повістку і став до лав Збройних сил України. Служив спочатку на Харківському напрямку, а з березня 2024 року - на Авдіївському. 2 квітня 2024 року під час бойового завдання група Михайла не повернулася. Військового вважали зниклим безвісти, лише в травні 2025 року його тіло вдалося повернути для гідного прощання.

Денис Фурман

2000 - 2023

Денис Фурман

2000 - 2023

Випускник Надслучанського інституту. Народився 26 березня 2000 року в с.Пліщин Шепетівського району Хмельницької області. Закінчив школу у 2017 році та вступив на навчання до Березнівського лісотехнічного коледжу. Після закінчення коледжу працював у Романівському лісництві Шепетівського району та навчався в Надслучанському інституті Національного університету водного господарства та природокористування. З перших днів війни він, не задумуючись, пішов на фронт, став на захист своєї Батьківщини. Герой був призваний на військову службу 26 лютого 2022 року. Загинув командир першого стрілецького відділення третього стрілецького взводу третьої стрілецької роти, старший солдат Фурман Денис Андрійович, отримавши поранення, не сумісні з життям, 2 квітня 2023 року, перебуваючи на виконанні бойового завдання, на вогневій позиції в межах Луганської області, внаслідок мінометного обстрілу противником. На момент загибелі Герою російсько-української війни Денису Фурману виповнилося лише 23 роки.

Олег Хаврук

1972 - 2023

Олег Хаврук

1972 - 2023

Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Хаврук О.В. навчався в коледжі за професією «Електромонтер по ремонту і обслуговуванню електрообладнання» в період 1987-1990р. в групі № 24. Отримав диплом ІV розряду. Майстром виробничого навчання була Наконечна Людмила Онисифорівна, а класним керівником – Куришко Костянтин Андрійович. Наконечна Л.О. розповіла: «Олег був добрим, трудолюбивим та відповідальним учнем. В кінці серпня 2023р. випадково зустрілася на подвір’ї коледжу, розмовляли, згадували роки навчання. Він розповів, що отримав важке поранення руки, лікувався та проходив реабілітацію, мав тверде переконання, що треба повертатися назад в свою частину до своїх хлопців та боронити Україну. А ще розповів про свою дружню сім’ю, дітей та онука». Донька Хаврука Олега пані Марія розповіла: «Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, тато взяв документи і пішов до військомату добровольцем. Ми знали, що буде саме так – інакше бути не могло. Кілька місяців він був тут, на Волині, а потім вирушив у найгарячіші точки. Різдво 2023р. зустрічав у місті Соледар. Коли ж наші були вимушені відійти, опинився під Бахмутом, де отримав поранення. Кілька місяців проходив реабілітацію вдома та у військовій частині. Він все тримав у собі, нічого нам не розповідав. Просто уявіть, за місяці реабілітації ми жодного слова не почули про гарячі точки та про те, що там відбувається. Поранення, вік – це все негативно відбивалося на здоров’ї. Але тато сказав, що не буде проситися, щоб лишитися тут. Говорив: “Це наша земля, там залишилися побратими і якщо треба, то повернеться до них”. Тато мав добру вдачу, був щирим, дбав більше про інших ніж про себе. Критикував, але справедливо. Завжди був оптимістом та підтримував інших. Для мене тато був найкращим другом, а ще він – найкращий дідусь маленького онука». Хаврук О.В. загинув 8 жовтня 2023р. під час проведення бойових дій поблизу села Приютне Пологівського району Запорізької області. Похоронили на кладовищі «Нове» на «Алеї Слави» місто Рівне. Побратим Хаврука Олега Гусарук Тарас сказав: «Ми з ним зустрілися в збірному пункті 25 лютого 2022р. так розпочалося наше спілкування та військове навчання. Олег був хорошим товаришом, надійним чоловіком, на нього завжди можна було покластися, ніколи не підводив. Дуже шкода, що загинув такий хороший чоловік як Хаврук Олег».

Микола Храпач

1986 - 2024

Микола Храпач

1986 - 2024

Випускник спеціальності "Землевпорядкування та кадастр". Молодший сержант, командир бойової машини – командир відділення морської піхоти 503-го окремого батальйону морської піхоти (псевдо «Борсуки») 38-ї окремої бригади морської піхоти Військово-морських сил Збройних сил України. Храпач Микола Іванович народився у селі Рівки на Хмельниччині. Тут зростав, мав багато друзів та був доброю і чуйною людиною. Навчався у місцевій Великоскнитській ЗОШ I-III cт. Славутського району. Після її закінчення у 2004 році, став студентом Національного університету водного господарства та природокористування у місті Рівне. За 2004-2009 роки навчання здобув освіту інженера-землевпорядника. Деякий час працював за фахом, а останні роки – водієм у пекарні «Жицень». Разом із дружиною Оленою, Микола ростив двох синів. Любив проводити з ними час та постійно навчав чогось нового. Він виховував їх чесними та порядними, такими, яким був сам. Отримавши повідомлення з місцевого Територіального центру комплектування, згідно своїх життєвих принципів та громадянської позиції, став до лав Збройних сил України в одному з елітних підрозділів морської піхоти. Розпочавши службу матросом в 503-му окремому батальйоні морської піхоти Військово-морських сил ЗСУ, за проявлені стійкість, ініціативність та лідерські якості отримав звання молодшого сержанта та, відповідно, посаду командир відділення. Стримуючи з побратимами наступ противника на Покровському напрямку біля села Миколаївка (Донеччина), внаслідок мінометного обстрілу, отримав поранення несумісні з життям. Згідно останньої волі захисника, його поховано у рідному селі Великий Скнит поруч могили батька. Указом Президента України № 205 від 01 квітня 2025 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов’язку» – нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Владислав Царицанський

1970 - 2023

Владислав Царицанський

1970 - 2023

Випускник спеціальності "Автомобілі та автомобільне господарство". Народився 27 січня 1971 року у місті Ізюм Харківської області. У 1988 році закінчив Ізюмську середню школу №12. Після її закінчення проходивстрокову службу у лавах ЗСУ. Після закінчення служби працював у Ізюмській дистанції Укрзалізниці на посаді монтажника мостових будівель. У 2014 році пішов добровольцем захищати Батьківщину від рашистських окупантів. Був командиром взводу, згодом – головним сержантом мотопіхотного батальйону. У 2019 році вступив до НУВГП на заочну форму навчання за спеціальністю «Автомобільний транспорт». Загинув 31 січня 2023 року.

Андрій Червук

1997 - 2024

Андрій Червук

1997 - 2024

Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Червук А.В. народився 13 вересня 1976р. у місті Рівному. Навчався в Рівненській школі № 8. Андрій Володимирович навчався за професією «Слюсар з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (електроніка)» в період 2013-2016рр. у групі №11. До державного випускного екзамену не був допущений, отримав довідку про здобуті знання. Майстром виробничого навчання був Драганчук Володимир Борисович, класним керівником була Солодовнікова Тетяна Василівна. Драганчук В.Б. розповів: «Червук Андрій був розумним учнем з жвавим характером, він був безвідмовним та надійним у виконанні доручень». Червук А.В. до повномасштабного вторгнення працював в охороні. Він мав активну життєву позицію, був надзвичайно талановитим спортсменом бейсболістом, грав у складі національної збірної України. Андрій Володимирович був майстром спорту, багаторазовим чемпіоном України, брав участь у міжнародних змаганнях. «Син не боявся нічого, він був сильним духом, щирим, світлим хлопцем. Військову службу сприймав як справу, яка йому до снаги» – мовив пан Володимир, батько Андрія. У квітні 2024р. Червука Андрія мобілізували до лав ЗСУ. Він виконував бойові завдання із захисту незалежності України в складі підрозділу на Луганщині. Друзі Андрія Червука, зокрема пан Віктор та пані Інна, сказали: «Андрій був добрим другом, комунікабельною людиною, гарним спортсменом. Ми не можемо повірити в цю втрату. Дуже співчуваємо батькам». Червук А.В. загинув 6 серпня 2024р. на Луганщині під час виконання бойового завдання. З серпня 2024р. вважався безвісти зниклим, лише аналіз ДНК вказав, що евакуйоване тіло з поля бою дійсно належить солдату Червуку Андрію. Похований в селі Новоукраїнка 10 квітня 2025р.

Олександр Черемха

1975 - 2024

Олександр Черемха

1975 - 2024

Випускник Рівненського економіко-технологічного фахового коледжу НУВГП

Олександр Черначук

2000 - 2025

Олександр Черначук

2000 - 2025

Випускник спеціальністі «Автомобільний транспорт». Олександр Юрійович Черначук народився 24 травня 2000 року в місті Рівне. Проживав із родиною в селі Карпилівка (Рівненської обл). Навчався в Рівненському обласному ліцеї, після чого вступив до Автотранспортного фахового коледжу, а вищу освіту здобув у Національному університеті водного господарства та природокористування. З дитинства захоплювався боротьбою, автомобілями та футболом. Олександр жив футболом і фанатизмом. З дитячих років ганяв мʼяч в дворі і в досить юному віці почав відвідувати стадіон. Став невід’ємною частиною основного фанатського середовища рівненського сектору. Активно приймав участь в життєдіяльності трибуни, в лісних бійках займав ряд серед представників Рівного та «Kids of Capital» («Динамо», Київ) з якими мав тісні дружні стосунки. Окрім футболу захоплювався також мотоциклами та іншою автомобільною технікою, і саме з цим вирішив повʼязати свою майбутню професію. Мріяв про власну СТО, проте війна внесла свої корективи. Попри свій юний вік, Олександр долучився до сил оборони України в перші місяці повномасштабного вторгнення, тоді ще в складі ДФТГ. Пізніше доєднався, разом зі своїми друзями, і на той час вже побратимами, до складу одного з підрозділів руху опору ССО. Тривалий час не міг офіційно оформитись в Збройні сили, тому в 2023 році підписав контракт. Займав посаду водія-електрика відділення взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 144 ЦВП ССО. За час служби був нагороджений відзнакою «Золотий хрест» та відзнакою «За оборону України». Олександр Черначук загинув 8 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Похований в с. Караєвичі (Рівненської обл). Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), має відзнаку почесного громадянина міста Рівне, а також відзнаку Православної церкви України «За жертовність та любов до України».

Андрій Черненко

1983 - 2024

Андрій Черненко

1983 - 2024

Випускник спеціальності "Технологія будівельних конструкцій, виборів і матеріалів". 22 березня 2024 року на війні поліг Черненко Андрій, випускник НУВГП за спеціальністю «Технологія будівельних конструкцій, виробів і матеріалів». Також навчався на військовій кафедрі НУВГП. Черненко Андрій Юрійович народився 23.09.1983 року в місті Вишгород. Був вірним чоловіком, люблячим татом для 6-и річної донечки та турботливим сином. Майже з перших днів війни він добровільно став до лав ЗСУ, був призначений командиром одного зі взводів інженерної бригади. Постійно проявляв свою мужність, кмітливість, бажання скурпульозно розбиратись у всіх деталях і майже одразу ж за свої неординарні рішення та успіхи дуже швидко заслужив повагу серед побратимів та отримав звання старшого лейтенанта. Не шукав слави чи визнання, але його дії говорили самі за себе! Завжди старався триматись на позитиві, жартував, як би це не було складно, ніколи не втрачав надії, знаходив потрібні слова побратимам, рідним, підбадьорював. Останні кілька місяців будував оборону на Куп"янському напрямку для наших ЗСУ, щоб ті були в безпеці на скільки це можливо в тих умовах. Його відданість та самопожертва були безмежними, проте сам вберегтися не зміг… клята рузька ракета відібрала його життя.

Ігор Черниш

1996 - 2024

Ігор Черниш

1996 - 2024

Випускник спеціальності “Облік і аудит”. Народився воїн на Рівненщині в селі Городище. Після 9-го класу загальноосвітньої школи здобув освіту бухгалтера у Березнівському лісотехнічному коледжі НУВГП. Згодом продовжив навчання у Національному університеті водного господарства та природокористування, який закінчив у 2016 році і отримав ступінь бакалавра за напрямом облік і аудит. В лютому 2024-го Іван прийняв рішення захищати Україну та повернутись з Німеччини, де проживав останні роки. Добровільно став на захист Батьківщині. Служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Обіймав посаду розвідника-оператора розвідувальної роти. «Іван – дуже добрий, веселий, турботливий хлопець. Обожнював каву. Був патріотом, відчайдушним чоловіком. Завжди наголошував, що не покине своїх побратимів і не боїться загинути за Україну. Мріяв про власноруч побудований будинок у рідному селі та донечку», – розповіла кохана дівчина Юлія. Поховали захисника у рідному селі.

Микола Чумак

1993 - 2024

Микола Чумак

1993 - 2024

Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Чумак М.Г. народився 8 вересня 1978р. в місті Рівне. Навчався Загальноосвітній школі № 23. Чума Микола здобув освіту в коледжі за професією «Монтажник технологічного обладнання» в період 1993-1995рр. в групі № 17. Отримав диплом ІІІ розряду. Майстром виробничого навчання був Невірковець Микола Васильович. Після навчання був призваний на строкову службу, після якої підписав контракт та продовжив військову службу в складі ЗСУ. Микола Григорович у 2023р. став на захист незалежності України на посаді механіка-водія. Він пройшов найгарячіші ділянки фронту, зокрема: селище Нью-Йорк, міста Авдіївка та Бахмут Донецької області. Під час бойового зіткнення отримав надважке поранення, але вижив. Чумак М.Г. помер 31 жовтня 2024р. внаслідок скоєного щодо нього злочину. Похований на кладовищі «Нове» «Алея Героїв» міста Рівного.

Андрій Шаварський

1976 - 2023

Андрій Шаварський

1976 - 2023

Випускник Костопільського будівельно-технологічного фахового коледжу НУВГП. Народився Андрій 01 березня 1976 року у м. Костополі Рівненської області. У 1983- 1991рр.навчався у Костопільській ЗОШ № 2, а в 1991- 1993рр. у ЗОШ № 6. У школі навчався дуже добре, цікавився історією, зокрема, історією футболу. У дитинстві та в юнацькі роки активно займався футболом у Костопільській ДЮСШ, але після отриманої травми перейшов до кагорти активних уболівальників. У 1993- 1994рр. здобув першу фахову освіту будівельного електрослюсаря у Костопільському СПТУ № 14. У 1994- 1996рр. проходив службу у Національній гвардії України у м. Миколаєві. Після служби повернувся додому молодшим сержантом. Впродовж 1997- 2001рр. навчався у Рівненському сільськогосподарському технікумі, здобув освіту юриста. На жаль, за основною спеціальністю йому попрацювати не довелося, тому вирушив на роботу до Польщі. Після декількох років перебування за кордоном, повернувся до України. Певний час працював у територіальному центрі соціального обслуговування. Потім знову поїхав на роботу за кордон. А 18 липня 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації у військову частину А-7098 та був призначений командиром відділення 3 кулеметного взводу. За час військової служби двічі був підвищений у званні. Захищав кордони України на Сумщині, а згодом, у грудні 2022 року, у складі 14 окремого стрілецького батальйону «Полісся» був направлений для виконання бойових завдань на Донеччині. У січні 2023 року у званні старшого сержанта Андрій був призначений командиром 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти. Спочатку підрозділ воював у напрямку н.п. Новоселівка, Нью-Йорк, Майорськ. Потім був передислокований у Бахмутському напрямку (н.п. Оріхово-Василівка). У березні 2023 року Андрій був удома у короткостроковій відпустці. З відпустки був відкликаний у зв'язку із загостренням ситуації на фронті, зокрема на Бахмутському напрямку. Під час проходження військової служби успішно виконував бойові завдання по охороні територіальної цілісності України. Загинув Шаварський Андрій Михайлович, старший сержант 14 окремого стрілецького батальйону «Полісся», під час виконання бойового завдання в районі н.п. Оріхово-Василівка Донецької області 11 травня 2023 року.

Віталій Шакіров

1981 - 2022

Віталій Шакіров

1981 - 2022

Випускник спеціальності "Теплогазопостачання та вентиляція". До повномасштабної війни Віталій Шакіров займався підприємництвом - мав власну справу, з дружиною виховував двох синів - 5 та 15 років. Коли почалася велика війна, він вступив спершу до лав тероборони, а потім отримав повістку і потрапив у ЗСУ - був командиром взводу. Загинув Віталій Шакіров 31 жовтня 2022 р.внаслідок мінно-вибухової травми, виконуючи бойове завдання поблизу села Павлівка Донецької області.

Юрій Шандалюк

1976 - 2024

Юрій Шандалюк

1976 - 2024

Випускник спеціальності "Водопостачання та водовідведення". Юрій Шандалюк народився у селі Піщане Золотоніського району на Черкащині. Чоловік закінчив навчання у Національному університеті водного господарства та природокористування, де опанував спеціальність ""Водопостачання та водовідведення"". Потім працював приватним підприємцем у сфері торгівлі. 48-річний Юрій Шандалюк під час антитерористичної операції був волонтером та отримав нагрудний знак ""Волонтер України"" Всеукраїнського об’єднання ""Країна"". Чоловік доєднався до лав ЗСУ 6 березня 2022 року. Сержант загинув 24 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Поховати військового вирішили на кладовищі Нове у Рівному.

Максим Шевченко

1994 - 2025

Максим Шевченко

1994 - 2025

Студент спеціальності “Середня освіта ”Історія””

Юрій Шевчук

2000 - 2025

Юрій Шевчук

2000 - 2025

Випускник спеціальності "Автоматизація та компʼютерно-інтегровані технології". Юрій народився 4 червня 2000 року в Рівному. Навчався у школі №27. В 2022 році закінчив магістратуру НУВГП «Автоматизація, комп'ютерно-інтегровані процеси і робототехніка». Працював у компанії «Реноме». У липні 2023 року Юрій добровільно підписав контракт із Збройними силами України, ще до досягнення мобілізаційного віку. Він віддано служив, захищаючи рідну землю. Мав багато нагород. 25-річний старший солдат Сил спеціальних операцій Юрій Шевчук загинув 17 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання на Сумському напрямку.

Роман Шепелевич

1996 - 2024

Роман Шепелевич

1996 - 2024

Випускник спеціальності "Екологія". Роман народився 15 березня 1996 року у місті Рівне. Закінчив Рівненський ліцей №9, Після завершення навчання у ліцеї вступив до ВСП «Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП. Вищу освіту почав здобував у Національному університеті водного господарства та природокористування, куди поступив у вересні 2016 року на 2 курс за спеціальністю «Екологія». Відрахований з університету 27.03.2018 р. наказом С №251. В довоєнному житті Роман працював пекарем на пекарні «Люкс». Він вмів, і любив випікати хліб, тому коли став військовим, на честь пекарні в якій працював взяв позивний «Люкс ». Він любив спорт і багато читати, був молодим, освіченим, розумним українцем. А ще смачно готував, саме тому і обрав професію пекаря. Він любив життя і любив людей, він був турботливим сином, хорошим братом і вірним другом. У вересні 2023 року , отримавши повістку, Роман прийняв рішення виконати свій громадянський обов’язок і вступити до лав ЗСУ . Під час проходження бойової підготовки отримав військовий фах гранатометника. В січні 2024 року, коли приїхав у відпустку на кілька днів, офіційно одружився з коханою Владиславою. Та, на жаль, 28 лютого 2024 року 27- річний солдат Роман Дмитрович Шепелевич загинув внаслідок ворожого обстрілу на Харківщині, виконуючи бойове завдання.

Василь Шершун

1983 - 2023

Василь Шершун

1983 - 2023

Випускник Костопільського будівельно-технологічного фахового коледжу НУВГП. Шершун Василь Георгійович народився 6 січня 1983 року в місті Костополі. Навчався у Костопільській ЗОШ № 2. Впродовж семи років відвідував заняття з футболу. Після закінчення школи вступив до Костопільського будівельного - технологічного коледжу НУВГП за професією «Столяр будівельний-тесляр». Після закінчення навчання в коледжі, був призваний на строкову службу, по завершенню якої мав сержантське звання – старшина. Прийшовши з армії, працював у Костопільському будівельному комбінаті. У 2007році створив свою власну сім’ю. Василь був працьовитою, чуйною, спокійною людиною, чудовим батьком для донечки та сина і люблячим чоловіком для дружини. Здебільшого Василь працював на будівництві. У нього були золоті руки якими він побудував свій власний дім. Він став Героєм, захищаючи рідну землю, з 7 серпня 2022 року приєднався до лав ЗСУ, головний сержант– водій 2 гранатометного відділення вогневої підтримки, аеромобільного батальйону військової частини А-2120. А 31 березня 2023 року під час виконання бойового завдання, пов’язаного з захистом територіальної цілісності та державного суверенітету України, загинув в районі бойових дій населеного пункту Лиман Донецької області. Поховали Шершуна Василя з військовими почестями поруч з іншими Героями на місцевому кладовищі «Нове». В пам’яті оточуючих він залишиться, як людина із великим серцем, зразковий сім'янин, хороший друг, справжній патріот України.

Дмитро Шкльода

2001 - 2022

Дмитро Шкльода

2001 - 2022

Студент спеціальності "Екологія". Дмитро Русланович Шкльода народився у селі Нобель Вараського району. У місцевій школі закінчив девять класів та обрав для себе навчання у військовому виші. Упродовж двох років був вихованцем Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Небесної Сотні. У 2018 році вступив до Національного університету водного господарства та природокористування на спеціальність Екологія денна ф/н. У 2019 р перевівся на заочну ф/н. Студент заочної форми навчання водночас проходив службу в Судовій охороні м.Рівне. У 2020 році Дмитро одружився із коханою Аліною, і вже наступного року у них народився первісток — син Демір. Молоде подружжя мешкало у Рівному, саме тут планували будувати спільне майбутнє. Та війна внесла свої корективи у життя. З 30 серпня 2022 року проходив військову службу за контрактом, а 15 грудня того ж року він загинув під час бойових дій у районі селища Озарянівка на Донеччині внаслідок ворожого обстрілу. Йому був 21 рік.У серпні 2022 року Дмитро добровільно став на захист суверенітету та незалежності нашої України, підписавши контракт із ЗСУ. Відрахований із НУВГП наказом С №1206 від 27.12.2022р. в зв’язку із смертю. Поховали воїна на малій батьківщині у Вараському районі. Указом Президента України від 11 травня 2023 року № 272 Дмитро Шкльода нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня – за особисту відвагу, самовідданість у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне служіння українському народові.

Альбер Шнайдер

2000 - 2022

Альбер Шнайдер

2000 - 2022

Випускник Рівненського автотранспортного фахового коледжу НУВГП

Андрій Шумік

2000 - 2025

Андрій Шумік

2000 - 2025

Випускник спеціальності “Інформаційна, бібліотечна та архівна справа”. Андрій Ігорович, 2000 року народження, навчався у нашому закладі з 2018 по 2023 рік. Андрій належав до тих, хто у складний для держави час без вагань став на захист рідної землі. 25 жовтня 2025 року в Харківській області, під час несення військової служби.

mail@nuwm.edu.ua

вул. Соборна, 11, Рівне, Україна

+38 (0362) 633209

Наші координати

Скринька довіри

Повідомити про корупцію

Технічна підтримка

Контакти

Умови використання та політика конфіденційності