• mail@nuwm.edu.ua
  • вул. Соборна, 11, Рівне, Україна
  • +38 (0362) 633209
ВИБОРИ РЕКТОРА
  • Вхід
  • Головна
  • Студенту
    • Розклад занять
    • Розклад дзвінків
    • Працевлаштування
    • Студентське самоврядування
    • Студентські організації
    • Профком студентів
    • Вибіркові дисципліни
    • ↪ Інструкція
    • План навчальних корпусів
    • Неформальна освіта
    • Студентська наука
    • Практика
    • Кафедра військової підготовки
    • Плата за навчання і гуртожиток
    • Навчальна платформа Moodle
    • ↪ Інструкція
    • ПС-журнал успішності
  • Абітурієнту
    • Бакалаврат
    • Магістратура
    • Аспірантура
    • Докторантура
    • Іноземцям
    • Правила прийому
    • Нормативні документи
    • Освітній центр «Освіта-Україна»
    • Рішення приймальної комісії
    • Контакти приймальної комісії
  • Діяльність
    • Наукова діяльність
    • Навчальна діяльність
    • Міжнародна діяльність
    • Працівнику
  • Про НУВГП
    • Про університет
    • Структура
    • Якість освіти
    • Антикорупційна діяльність
    • Публічна інформація
    • Новини, оголошення
    • Контакти
    • Слава Героям!
  • Головна
  • Студенту
    • Розклад занять
    • Розклад дзвінків
    • Працевлаштування
    • Студентське самоврядування
    • Студентські організації
    • Профком студентів
    • Вибіркові дисципліни
    • ↪ Інструкція
    • План навчальних корпусів
    • Неформальна освіта
    • Студентська наука
    • Практика
    • Кафедра військової підготовки
    • Плата за навчання і гуртожиток
    • Навчальна платформа Moodle
    • ↪ Інструкція
    • ПС-журнал успішності
  • Абітурієнту
    • Бакалаврат
    • Магістратура
    • Аспірантура
    • Докторантура
    • Іноземцям
    • Правила прийому
    • Нормативні документи
    • Освітній центр «Освіта-Україна»
    • Рішення приймальної комісії
    • Контакти приймальної комісії
  • Діяльність
    • Наукова діяльність
    • Навчальна діяльність
    • Міжнародна діяльність
    • Працівнику
  • Про НУВГП
    • Про університет
    • Структура
    • Якість освіти
    • Антикорупційна діяльність
    • Публічна інформація
    • Новини, оголошення
    • Контакти
    • Слава Героям!
  • Пошук
  1. Головна
  2. Герої

Слава Героям!

Владислав Алексєєв
Владислав Алексєєв

1995 - 2026

Владислав Алексєєв
Владислав Алексєєв
1995 - 2026

Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Владислав народився 10 квітня 1995 року в Рівному. Навчався у школі №27, а згодом – у Рівненському технічному коледжі. З юних років захоплювався автомобілями і значну частину життя присвятив улюбленій справі. У липні 2024 року Владислав Алексєєв приєднався до лав Збройних сил України. Під час служби військовослужбовець був відзначений низкою нагород: почесним нагрудним знаком "Золотий хрест", медалями "Хрест доблесті", "За оборону міста Тороцьк" та бригадними відзнаками. На жаль, 31-річний молодший сержант Владислав Алексєєв загинув 18 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. У Захисника залишилися батьки, брат та син.

Фарес Аль Шамі
Фарес Аль Шамі

1990 - 2022

Фарес Аль Шамі
Фарес Аль Шамі
1990 - 2022

Студент спеціальності "Гідротехнічне будівництво". Народився 5 квітня 1993 року в Йорданії. Коли йому виповнилось шістнадцять, разом з батьками переїхав в Україну, на постійне місце проживання у Рівне. Успішно склавши вступні іспити, навчався у Національному університеті водного господарства та природокористування на бакалавра з гідротехніки. Однак невдовзі кардинально змінив свої плани на майбутнє та підписав контракт зі Збройними Силами України. З 2014-го воював у зоні АТО на сході країни, неодноразово заохочений командуванням за фахове виконання бойових завдань. На фронті вирішив стати офіцером. Для здобуття військового фаху він обрав навчання у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Того ж року одружився з коханою Надією. Після випуску з вишу Фареса скерували для проходження служби командиром взводу в батальйон позначення дій противника (OPFOR) Міжнародного центру миротворчості та безпеки. Неодноразово брав участь у численних міжнародних навчаннях та тренуваннях, які проходили на базі Центру. У серпні 2020-го очолюваний ним взвод разом зі штатним озброєнням та військовою технікою виконував навчальні завдання у складі американського батальйону під час багатонаціонального навчання «Combined Resolve XIV» на полігонах «Хохенфельс» та «Графенвер» навчального центру Командування підготовки 7-ї Армії США, яка дислокується на території Федеративної Республіки Німеччина. Умілі дії українців високо оцінило керівництво навчання. З 2021 року — командир механізованої роти позначення дій противника 214-го окремого спеціального батальйону МЦМБ. Після повномасштабного вторгнення російського агресора офіцер відбув на схід України. 12 травня 2022 року, близько дев'ятої вечора, командир механізованої роти Фарес Недаль Аль-Шамі потрапив під обстріл противника в районі населеного пункту Рубіжне, що на Харківщині. Ворожа куля уразила офіцера на полі бою. Унаслідок поранення Фарес загинув. Похований у селі Олександрія Рівненської області. В офіцера залишилися батьки, брат, дружина та донечка.

Віталій Апанасенко
Віталій Апанасенко

1998 - 2025

Віталій Апанасенко
Віталій Апанасенко
1998 - 2025

Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Апанасенко В.Я. народився 10 жовтня 1998р. в селі Бронники Рівненського району Рівненської області. Навчався в Бронницькій гімназії Городоцької сільської ради, а потім – у Клеванському професійному ліцеї, де здобув фах електрика. Апанасенко Віталій здобував освіту в коледжі за професією «Електромеханік торговельного та холодильного устаткування» в групі №14 у період 2014-2017рр. Майстром виробничого навчання був Прохорович Віктор Іванович, який пригадав свого учня і сказав: «Віталій, коли навчався в коледжі, зарекомендував себе як старанний, доброзичливий, життєрадісний та дисциплінований учень. Під час проходження практики на підприємстві ТОВ “Рівнеліфт” мав позитивні відгуки». Мешкав разом із сім’єю (дружина, двоє дітей) в селі Пашуки Гощанського району Рівненської області. У липні 2025р. був мобілізований до лав ЗСУ. Віталій Ярославович боронив незалежність України на посаді солдата-навідника Окремої розвідувальної роти батальйону розвідки ЗСУ. Апанасенко В.Я. загинув 29 листопада 2025р. під час виконання бойового завдання на Донеччині. Похований в селі Бронники Рівненського району Рівненської області. Городоцька сільська рада написала: «Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, побратимам загиблого. Це непоправна втрата для всієї нашої громади. Схиляємо голови у глибокій скорботі та розділяємо біль непоправної втрати. Вічна пам'ять і слава герою. Герої не вмирають».

Сергій Бабич
Сергій Бабич

1996 - 2022

Сергій Бабич
Сергій Бабич
1996 - 2022

Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Народився 7 червня 1996 року. Проживав у місті Здолбунів. Навчався у рівненській ЗОШ №18, а згодом закінчив Рівненський технічний фаховий коледж. До початку повномасштабного вторгнення працював у Польщі. Бойовий шлях: У перші ж дні великої війни повернувся в Україну, заявивши польським репортерам на кордоні: «Якщо будемо всі боятися - не буде України». Служив артилеристом у Збройних силах України. Обставини загибелі: 25 березня 2022 року отримав важкі поранення під час ворожого артилерійського обстрілу поблизу села Покровське Донецької області. Помер 31 березня 2022 року у шпиталі міста Дніпро. Йому було 25 років. Похований на Алеї Героїв кладовища «Нове» у Рівному.

Іван Бабійчук
Іван Бабійчук

1974 - 2025

Іван Бабійчук
Іван Бабійчук
1974 - 2025

Випускник спеціальності “Гідроенергетика”. Іван народився в селі Прикордонна Улашанівка, що на Славутчині. Закінчив Хоняківську середню школу. Служив у військовій частині з охорони ХАЕС. У червні 2024 року добровільно став до лав Національної гвардії. Військову підготовку пройшов за кордоном. Перебуваючи на передній лінії фронту, показав свої вміння та проявив неабияку мужність та хоробрість. Понад 7 місяців військовослужбовця вважали безвісти зниклим. Воїн загинув 19 лютого 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Єлізаветівка Покровського району на Донеччині.

Петро Байдан
Петро Байдан

1970 - 2023

Петро Байдан
Петро Байдан
1970 - 2023

Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Байдан П.С. народився 20 червня 1970р. в місті Рівне. Навчався в школі-інтернаті. Петро Сергійович здобував освіту в коледжі за професією «Столяр будівельний-тесляр» в період 1985-1988рр. у групі №19. Отримав диплом ІІІ розряду. Майстром виробничого навчання був Ткачук Олександр Пилипович. За період навчання мав позитивні відгуки від викладачів та майстрів виробничого навчання, які пригадують свого учня дисциплінованим, порядним та ввічливим юнаком. Байден Петро був старостою групи, бо користувався авторитетом і повагою одногрупників. Проходив строкову військову службу у Владивостоку у військах спеціального призначення морської піхоти. Працював столяром у Рівненському парку культури та відпочинку імені Тараса Шевченка понад 10 років. Їздив на заробітки закордон. Крайнє місце роботи – ТзОВ фірма «Овіс» на посаді будівельника. Пані Наталія, дружина Петра, розповіла: «Чоловік був дуже добрий, спокійний, який готовий віддати все для рідних, максимально підтримати і допомогти. Справжній рибалка, що проводив чимало часу з вудкою на водоймі. Люблячий чоловік та батько. Петро дуже любив донечку, якій виповнилося лише 3 рочки, був люблячим вітчимом, а правильно сказати татом, для 21-річної Анни та 12-річної Мар’яни – це донечки дружини від першого шлюбу. Захист дітей вважав своїм головним обов’язком». З початком повномасштабного вторгнення відправив донечок та дружину за кордон, а сам чекав повістку. Байдан Петро отримав повістку у травні 2022р., сказавши: «Хто як не я повинен вас усіх захищати». І це попри те, що мав сина з інвалідністю від першого шлюбу. «Петра нічого не стримувало, навіть те, що отримав поранення, спробувала сказати про демобілізацію, але чоловік був категоричний та повернувся назад до війська, боронячи Україну на Донеччині, Луганщині, Харківщині. Він мав чимало планів після перемоги, хотів спостерігати за тим як зростаю діти», – додала пані Наталія. Бадан П.С. загинув 29 жовтня 2023р. на Харківщині під час штурмових дій. Тривалий час вважався зниклим безвісти, бо загинув на тимчасово окупованій території. «Лише напередодні Нового року під час обміну тілами вдалося повернути чоловіка додому. Тепер він нарешті знайде спочинок…», – сказала пані Наталія. Похований на кладовищі «Нове» на «Алеї Слави» міста Рівного 22 лютого 2024р.

Віталій Балюк
Віталій Балюк

1972 - 2025

Віталій Балюк
Віталій Балюк
1972 - 2025

Студент спеціальності “Облік і аудит”. Віталій Балюк з'явився на світ 2 листопада 1972 року у Рівному. Він відвідував місцеву загальноосвітню школу №8, а вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит» здобував у стінах Національного університету водного господарства та природокористування. Протягом свого життя Віталій працював на різних підприємствах міста. Коли виникла потреба боронити державу, у 2023 році він добровільно доєднався до лав Збройних Сил України, де служив у званні старшого сержанта. Його життя обірвалося у 2025 році під час виконання бойового завдання у Дніпропетровській області. Спочиває Герой на Алеї Героїв кладовища «Нове» у Рівному, у нього залишилася родина.

Тарас Белоцький
Тарас Белоцький

1979 - 2017

Тарас Белоцький
Тарас Белоцький
1979 - 2017

Випускник Рівненського автотранспортного фахового коледжу НУВГП. Тарас Миколайович Белоцький народився 6 червня 1979 року в місті Рівному. У 1994 році закінчив Рівненську загальноосвітню школу №18. Після школи продовжив навчання у Рівненському державному автотранспортному технікумі, який закінчив у 1998 році за спеціальністю «Технічне обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів». Сьогодні цей навчальний заклад є Рівненським автотранспортним фаховим коледжем НУВГП. У 2003 році Тарас здобув вищу освіту за спеціальністю «Фінанси». Після завершення навчання працював у Головному управлінні статистики у Рівненській області на посаді головного спеціаліста-економіста відділу фінансово-економічного забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності. Тарас був активною та спортивною людиною. Він займався карате, досяг високих результатів у цьому виді спорту та мав звання майстра спорту України з карате. У березні 2015 року Тараса мобілізували до лав Збройних Сил України. До квітня 2016 року він проходив військову службу та брав участь в антитерористичній операції на сході України. 11 жовтня 2016 року Тарас знову став на військову службу — цього разу за контрактом у складі 146-го окремого ремонтно-відновлювального полку. Для виконання бойових завдань був направлений до 14-ї окремої механізованої бригади, де служив навідником. Тарас сумлінно виконував свій військовий обов’язок, захищаючи Україну та своїх побратимів. Він залишався вірним присязі й до останнього виконував поставлені перед ним бойові завдання. 7 червня 2017 року Тарас Белоцький загинув від кульового поранення під час виконання військового обов’язку поблизу села Жолобок Попаснянського району Луганської області. Йому було 38 років. Поховали Героя на Алеї Героїв кладовища «Нове» у Рівному. Посмертно Тарасу Белоцькому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».

Юрій Бернацький
Юрій Бернацький

1995 - 2024

Юрій Бернацький
Юрій Бернацький
1995 - 2024

Випускник спеціальності "Облік і аудит". Юрій Бернацький - з Дубна, 1995 року народження. Він служив стрільцем - помічником гранатометника відділення охорони. Військовий помер під час виконання обов’язків біля села Новогригорівка Запорізької області.

Сергій Бєлов
Сергій Бєлов

1984 - 2024

Сергій Бєлов
Сергій Бєлов
1984 - 2024

Випускник спеціальності “Будівництво”. Сергій народився 23 серпня 1984 року у Рівному. Навчався у місцевій 8-й школі, згодом здобув вищу освіту у Національному університеті водного господарства і природокористування. Працював на будівництві та виробництві меблів. Чоловік не служив в армії, але вже під час повномасштабного вторгнення, у квітні 2023-го року приєднався до лав Нацгвардії. Сергій мало розповідав про військові будні своїм рідним, намагався зайвий раз їх не хвилювати. Був двічі поранений, але повертався на службу. Найближчі люди запам’ятали Сергія як життєрадісного, чуйного та щирого чоловіка. На жаль, 40-річний старший солдат Сергій Бєлов загинув 28 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Луганщині. Тривалий час чоловік вважався зниклим безвісти – лише у жовтні 2025 року тіло вдалося ідентифікувати.

Андрій Білик
Андрій Білик

1994 - 2025

Андрій Білик
Андрій Білик
1994 - 2025

Випускник спеціальності “Автоматизація та комп’ютерно-інтенровані технології”. Андрій народився 2 грудня 1994 року в місті Рівне. Навчався у Рівненській загальноосвітній школі №28. Паралельно відвідував музичну школу №2, яку закінчив із відзнакою, опанувавши гру на скрипці. Вищу освіту здобув у НУВГП. Останнім часом працював у сфері IT. У липні 2024 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Мав статус учасника бойових дій та був нагороджений відзнакою «Хрест Воїна-Єгеря» ІІ ступеня. 30-річний солдат Андрій Білик загинув під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку 19 липня 2025 року.

Сергій Білик
Сергій Білик

1986 - 2023

Сергій Білик
Сергій Білик
1986 - 2023

Випускник Рівненського автотранспортного фахового коледжу НУВГП. Сергій Олександрович Білик народився 5 серпня 1986 року в селі Бугрин Рівненської області. Дитинство та юність провів на Рівненщині, навчався у Бугринському ліцеї. Після закінчення школи Сергій продовжив навчання у Рівненському автотранспортному технікумі, нині — Рівненському автотранспортному фаховому коледжі Національного університету водного господарства та природокористування. Здобув спеціальність, пов’язану з ремонтом та обслуговуванням автомобілів. У мирному житті Сергій працював авторемонтником. Добре знав техніку, був працьовитим, відповідальним та майстерним у своїй справі. 7 березня 2022 року Сергій Білик долучився до лав Збройних Сил України. Він служив старшим солдатом, сумлінно виконував військовий обов’язок та захищав Україну від російської агресії. Сергій мужньо виконував бойові завдання, залишаючись вірним військовій присязі та своїм побратимам. 20 липня 2023 року Сергій Олександрович Білик загинув біля Авдіївки на Донеччині під час виконання бойового завдання. Йому було 36 років. Поховали Героя у селі Башине Бугринської громади Рівненської області.

Андрій Благодир
Андрій Благодир

1988 - 2023

Андрій Благодир
Андрій Благодир
1988 - 2023

Студент спеціальності "Гідромеліорація". Андрій народився 19 квітня 1988 року в м. Рівне. Закінчив школу № 27. Навчався в Національному університеті водного господарства та природокористування впродовж одного року, після чого працював в будівельній галузі, їздив на будівництва по Україні. В армії він не служив, але в липні 2022 року пішов воювати. Після цього двічі отримав поранення та контузію. Він був у лавах Сил спеціальних операцій. Командир бойової машини загинув 8 вересня 2023 року в Запоріжжі, перебуваючи на стаціонарному лікуванні від отриманих на бойовому завданні травм.

Вадим Блищик
Вадим Блищик

1986 - 2022

Вадим Блищик
Вадим Блищик
1986 - 2022

Випускник спеціальностей "Правоохоронна діяльність", "Фізична терапія, ерготерапія". Вадим Адамович Блищик (позивний «Ворон») - колишній студент та випускник НУВГП, молодший лейтенант Збройних Сил України, командир механізованого взводу 30-ї ОМБр ім. князя Костянтина Острозького. За видатну особисту мужність і героїзм йому посмертно присвоєно найвище державне звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2023). Навчання в університеті: Мав унікальний академічний шлях у стінах закладу. У 2021 році він завершив навчання у Навчально-науковому інституті охорони здоров'я НУВГП, здобувши ступінь магістра за спеціальністю «Фізична терапія, ерготерапія». Друга освіта: Того ж 2021 року, прагнучи розширити знання, вступив до Навчально-наукового інституту права НУВГП на спеціальність «Правоохоронна діяльність», проте завершити навчання не встиг через початок повномасштабної війни. Народився 30 квітня 1986 року в селі Новосілки Вараського (раніше Володимирецького) району Рівненської області у багатодітній родині. Присвятив армії більшу частину життя, підписавши перший контракт ще у 2004 році. Брав участь у міжнародній миротворчій місії в Косово та численних навчаннях за кордоном. Захищав суверенітет України на сході з 2014 року. Коли у 2015 році поблизу Троїцького поранили командира роти, тоді ще головний сержант Блищик узяв командування підрозділом на себе та успішно відбив атаки ворожих ДРГ. Навесні та влітку 2022 року організував стійку оборону взводного опорного пункту «Судан» на Бахмутському напрямку, особисто знищивши дві одиниці ворожої техніки та живу силу окупантів. 36-річний командир взводу загинув 14 серпня 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу під час запеклого бою поблизу села Мазанівка Краматорського району Донецької області (на межі Донеччини та Харківщини). Похований у місті Звягель Житомирської області, де тривалий час жив та служив у складі бригади.

Андрій Богдан
Андрій Богдан

1998 - 2022

Андрій Богдан
Андрій Богдан
1998 - 2022

Випускник Надслучанського інституту НУВГП. Народився 10 грудня 1998 року в селі Дмитрівка Вознесенського району Миколаївської області. У 2017 році закінчив Професійно-технічне училище № 33, де здобув професію тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва. У 2019 році прийняв військову присягу та став на захист України ще до початку повномасштабного вторгнення. У 2021 році вступив на навчання до Надслучанського інституту Національного університету водного господарства та природокористування. Солдат Богдан Андрій Ілліч загинув 24 лютого 2022 року - у перший день повномасштабної війни, виконуючи бойове завдання на території Донецької області. Отримані поранення виявилися несумісними з життям. На момент загибелі Герою російсько-української війни було лише 23 роки.

Віктор Бойко
Віктор Бойко

1970 - 2025

Віктор Бойко
Віктор Бойко
1970 - 2025

Випускник Рівненського економіко-технологічного фахового коледжу НУВГП. Віктор Бойко народився 13 вересня 1970 року в селі Черниця на Кореччині Рівненської області. Після закінчення школи здобув професійну освіту у Рівненському економіко-технологічному фаховому коледжі Національного університету водного господарства та природокористування. Після навчання Віктор працював, будував своє життя та дбав про родину. Близькі та знайомі знали його як відповідальну, добру та надійну людину. З початком повномасштабного вторгнення росії Віктор став на захист України. Він проходив військову службу у складі Сил оборони України, виконуючи бойові завдання на передовій. Віктор був сержантом. Разом із побратимами захищав українську землю, мужньо виконував військовий обов’язок та до останнього залишався вірним військовій присязі. 11 червня 2025 року 54-річний сержант Віктор Бойко загинув у Донецькій області під час виконання бойового завдання.

Олександр Бойко
Олександр Бойко

1977 - 2015

Олександр Бойко
Олександр Бойко
1977 - 2015

Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Олександр народився 15 січня 1977 року в смт Клевань Рівненського району Рівненської області в сім’ї робітників. Закінчив Клеванську СШ №2. З дитинства захоплювався технікою та фотографією. Свій трудовий шлях пройшов на підприємствах: Клеванський ДОК, Зорянські теплиці, Держлісгосп та «Колор СІМ». Здобув фах спеціаліста контрольно-вимірювальних приладів та автоматики. До ЗСУ був мобілізований у серпні 2014 року. Служив у 93-й бригаді. Сержант, старший навідник 4-го мінометного розрахунку мінометної батареї. 12 лютого 2015 року під час мінометного обстрілу з боку незаконних збройних формувань поблизу села Водяне Ясинуватського району на Донеччині отримав осколкове поранення. Від отриманих ран Олександр помер. У Героя залишилися дружина, син та донька. 18 лютого був похований на місцевому кладовищі рідного селища. Указом Президента України №282/2015 від 23 травня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Олександр Бойко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Владислав Бойчук
Владислав Бойчук

2002 - 2024

Владислав Бойчук
Владислав Бойчук
2002 - 2024

Студент спеціальності "Маркетинг". Владислав Віталійович Бойчук народився 12 серпня 2002 року у Вінниці. Дитинство та юність провів на Вінниччині, навчався у Гавришівському ліцеї. Згодом здобув професію автослюсаря у Центрі професійно-технічної освіти №1. Владислав із юних років мріяв стати військовим. Щойно йому виповнилося 18 років, він підписав контракт із Збройними Силами України. Військову службу розпочав ще у 2021 році, тому повномасштабне вторгнення зустрів уже на фронті. За час служби побував на різних гарячих напрямках, набув бойового досвіду та заслужив повагу побратимів. Паралельно з військовою службою Владислав навчався в Національному університеті водного господарства та природокористування за спеціальністю «Маркетинг». Він мав плани на майбутнє, однак продовжував захищати Україну, залишаючись вірним своєму вибору та військовій присязі. Після початку повномасштабного вторгнення Владислав воював у складі 3-ї окремої штурмової бригади. Побратими згадували його як хороброго, надійного та мужнього воїна, який був готовий прикрити товаришів і до останнього залишався на передовій. Владислав особливо турбувався про свою маму та двох молодших сестер. Він прагнув захистити їх і мріяв про мирне майбутнє своєї родини. 27 березня 2024 року Владислав Бойчук загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Орлівка Донецької області. Йому був лише 21 рік.

Олександр Борисенко
Олександр Борисенко

1993 - 2014

Олександр Борисенко
Олександр Борисенко
1993 - 2014

Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Олександр Олегович Борисенко народився 28 березня 1993 року в місті Рівному. Навчався у Рівненській загальноосвітній школі №5. У шкільні роки захоплювався музикою, грав на гітарі, разом із друзями співав та виступав на сцені, займався спортом. У 2008 році Олександр вступив до Технічного коледжу Національного університету водного господарства та природокористування, який закінчив у 2011 році. Навчався за професією «Електромеханік торговельного і холодильного устаткування». Під час навчання проявив себе як здібний, відповідальний та старанний студент. Після закінчення коледжу Олександр вирішив пов’язати своє життя з військовою службою та вступив до лав Збройних Сил України за контрактом. Служив у складі 30-ї окремої механізованої бригади. Із березня 2014 року його підрозділ виконував завдання на Херсонщині, охороняючи адміністративний кордон з окупованим Кримом. З червня Олександр брав участь у бойових діях на сході України. Він брав участь у боях біля Рубіжного, звільненні населеного пункту Мостки, ніс службу на блокпостах поблизу Щастя та інших населених пунктів Луганщини. На момент загибелі був старшим стрільцем 5-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади. 1 вересня 2014 року поблизу села Круглик Лутугинського району Луганської області підрозділ Олександра потрапив в оточення та прийняв бій. Під час відбиття атаки він отримав множинні поранення, несумісні з життям. Олександру був лише 21 рік. 6 вересня 2014 року Героя поховали на кладовищі «Нове» в Рівному, на Алеї Героїв. Посмертно Олександра нагороджено орденом «За мужність» III ступеня та присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне». Рідна школа №5 носить його ім’я, а на її фасаді встановлено меморіальну дошку.

Юрій Борисюк
Юрій Борисюк

1990 - 2023

Юрій Борисюк
Юрій Борисюк
1990 - 2023

Випускник спеціальності "Гідромеліорація". Юрій народився 27 грудня 1990 року у селі Серединці. Після закінчення Серединецької школи вступив до НУВГП. 27 червня 2023 року був призваний Рівненським ТЦК та СП на військову службу. Після того, як пройшов навчання в Англії, мав провчитися тиждень у Кривому Розі, але там разом з побратимами пробули лише чотири дні і їх направили захищати кордони рідної країни на Донеччині. Загинув 13 вересня 2023 року внаслідок мінометного обстрілу противником в одному з населених пунктів на Донеччині. Клята війна обірвала молоде життя, мрії та плани, забрала в матері люблячого сина, у дружини люблячого чоловіка, у маленького синочка – люблячого татка.

Олександр Боровик
Олександр Боровик

1988 - 2026

Олександр Боровик
Олександр Боровик
1988 - 2026

Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Народився 23 жовтня 1988р. в Рівному. Навчався у Загальноосвітній школі № 22. Боровик Олександр здобував освіту в коледжі за професією «Електрогазозварник. Електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах. Контролер зварювальних робіт» в групі №13 у період 2005-2007рр. Майстром виробничого навчання був Бялік Дмитро Миколайович, а класним керівником була Іванчук Марія Степанівна. Бялік Д.М. сказав: «Боровик Олександр був моїм учнем, на жаль, належного ставлення до навчання він не проявляв, часто не з’являвся на заняття, тому був відрахованим у 2007р. зі складу учнів первинної професійної підготовки на основі базової загальної освіти як такого, що не закінчив повного курсу навчання і за результатами поетапної атестації не здобув відповідної кваліфікації». Родина Боровиків у 2008р. переїхала до Кам’яногірська, а потім в село Вовкошів. Матір Олександра родом із села Вовкошів, тому з цим селом Олександра пов’язували особливі родинні спогади та теплі родинні зв’язки. Олександр Володимирович працював будівельником, був працьовитим, відповідальним, мав хист до будівельної справи та завжди сумлінно виконував свою роботу. Мав дружину, з якою проживав у цивільному шлюбі, виховували трьох дітей, які були для нього найбільшою радістю та сенсом життя. Він був люблячим батьком, турботливим та відповідальним У 2024р. став на захист України. Боронив Україну в складі піхотних підрозділів на Запорізькому напрямку, де отримав поранення. Проходив лікування та реабілітацію в Рівному. Боровик О.В. помер 16 квітня 2026р. Похований в селі Вовкошів Рівненського району Рівненського області. Гощанська селищна рада написала: «Світла пам'ять про захисника, сина, батька та людину великої душі назавжди залишиться у серцях рідних, близьких та всієї громади».

Ігор Боровицький
Ігор Боровицький

1964 - 2024

Ігор Боровицький
Ігор Боровицький
1964 - 2024

Випускник Рівненського економіко-технологічного фахового коледжу НУВГП. Ігор Дмитрович Боровицький народився 15 грудня 1964 року в селі Башлики Ківерцівського району Волинської області. Після закінчення Цуманської середньої школи здобув фах механіка у Рівненському економіко-технологічному фаховому коледжі Національного університету водного господарства та природокористування. Згодом здобув вищу освіту в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Ігор вирішив присвятити своє життя військовій службі. У 1999 році на два роки переїхав до Тегерана, де проходив службу в охороні при Посольстві України. Після повернення на Батьківщину продовжив професійний шлях, працював керівником з безпеки супермаркету «Фора», а згодом став директором МСК «Сокіл». У 2019 році Ігор залишив цивільне життя та добровільно повернувся до лав Збройних Сил України. Відтоді присвятив себе військовій службі, брав участь у захисті України та виконував бойові завдання на передовій. Побратими та рідні згадують Ігоря як надзвичайно відповідальну, щиру, добру та віддану Україні людину. Він був люблячим чоловіком, батьком і турботливим дідусем. Для нього військова служба була не просто професією, а справою життя та особистою відповідальністю за долю своєї держави. 3 червня 2024 року 59-річний майстер-сержант Ігор Боровицький помер на Харківському напрямку, захищаючи Україну від російської агресії. Прощання із Захисником відбулося 7 червня 2024 року в Рівному. Поховали Ігоря Боровицького у селищі Цумань Волинської області.

Олександр Боровський
Олександр Боровський

1998 - 2023

Олександр Боровський
Олександр Боровський
1998 - 2023

Випускник спеціальності "Автомобільні дороги і аеродроми". Олександр народився в селищі Лугини на Житомирщині. Професійний шлях розпочав у Рівному під час навчання в НУВГП. Грав за волейбольний клуб вищої ліги «Патріот», де здобув звання кандидата у майстри спорту. Окрім волейболу, Олександр серйозно займався боксом та легкою атлетикою. Його участь у щорічному марафоні «Шаную воїнів, біжу за Героїв України» була не просто традицією, а виявом громадянської позиції ще до того, як він сам став до лав захисників. Після завершення навчання Олександр обрав шлях професійного військового. Проходив службу за контрактом у 142-му навчальному центрі ССО, а згодом — у 99-му окремому батальйоні управління та забезпечення Сил Спеціальних Операцій у Броварах. Працював розвідником. Під час повномасштабного вторгнення Олександр із позивним «Джафар» боронив країну у складі 254-го батальйону 118-ї окремої механізованої бригади. Досвідчений військовий, він спершу був інструктором із бойової підготовки, але вже з травня 2023 року як стрілець-оператор брав безпосередню участь у боях на Бахмутському напрямку. На початку червня 2023 року інтенсивність боїв біля Кліщіївки на Донеччині досягла максимуму. Олександр уже командував штурмовою групою. Його командир, Ігор Коломієць (у мирному житті — президент волейбольного клубу «Дніпро»), згадує, що Олександр навіть на фронті не полишав думок про спорт і мріяв потренуватися з командою після повернення. 7 червня 2023 року під час штурму група Боровського захопила ворожу позицію та взяла полонених. Проте ворог розпочав контратаку значно переважаючими силами: проти 10 наших бійців було понад 40 окупантів. У цій критичній ситуації Олександр прийняв рішення, яке врятувало життя його групі. Він наказав хлопцям відходити, а сам залишився прикривати побратимів. Зайнявши позицію з кулеметом, «Джафар» стримував наступ ворога, поки в його окоп не влучив FPV-дрон. Олександрові Боровському назавжди 25. За виняткову мужність він посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю «За жертовність і любов до України». У квітні 2026 року на Житомирщині відбувся вже третій Меморіал пам’яті Олександра. Для рідних — батьків та сестри — він залишився турботливим сином і братом. Для України — одним із «Янголів спорту», який виміняв своє життя на життя побратимів.

Сергій Боротюк
Сергій Боротюк

1978 - 2026

Сергій Боротюк
Сергій Боротюк
1978 - 2026

Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Сергій Боротюк народився у Рівному. Згодом його життя було пов’язане із Сарнами, де він проживав та будував своє мирне життя. Після закінчення школи Сергій здобув фах електрика у ПТУ №10, після чого працював на підприємстві «Рівнеазот». Згодом продовжив освіту у Рівненському технічному фаховому коледжі Національного університету водного господарства та природокористування, ставши його випускником. Сергій був працьовитою, відповідальною та небайдужою людиною. Працював, дбав про родину та близьких, будував плани на майбутнє. З перших днів повномасштабного вторгнення Сергій добровільно став на захист України. Він приєднався до лав Сил оборони та вирушив виконувати військовий обов’язок. Сергій проходив службу у складі 104-ї бригади, мав звання старшого солдата та позивний «Князь». Під час служби виконував бойові завдання, захищав Україну та своїх побратимів. За час війни Сергій отримував поранення. Після лікування та відновлення він повертався до служби, продовжуючи виконувати свій військовий обов’язок. Побратими та земляки згадують Сергія як людину тихої сили, внутрішньої гідності та глибокої відданості Україні. Навіть після отриманих поранень він не залишив своїх побратимів і продовжував захищати Батьківщину. У квітні 2026 року стало відомо про смерть Сергія. Його серце зупинилося у Павлоградській міській лікарні після боротьби за життя. Сергій Боротюк відійшов у вічність на 48-му році життя.

  • 1
  • 2
  • 3
  • ...
  • 17
mail@nuwm.edu.ua
вул. Соборна, 11, Рівне, Україна
+38 (0362) 633209
Наші координати
Національний університет водного господарства та природокористування
Скринька довіри
Повідомити про корупцію
Технічна підтримка
Контакти

© 2026 Національний університет водного господарства та природокористування

Умови використання та політика конфіденційності