14.02.2022 року в рамках діяльності робочої групи НУВГП з формування водної стратегії України відбулось чергова онлайн зустріч, на якій розглядався проект “Концепції Державної цільової наукової програми управління водними ресурсами до 2030 року”

Крім учасників робочої групи, ректора НУВГП проф. Мошинського В.С. був представник Державного агентства водних ресурсів - заступник директора департаменту управління водними ресурсами, начальник відділу забезпечення водними ресурсами Гопчак І. В.

Зокрема були розглянуті проблеми, на розв’язання яких спрямована Програма, серед яких відмічено скорочення доступних та безпечних водних ресурсів унаслідок високого рівня забруднення вод, зменшення водності водних об’єктів, змін клімату та ін.

Також було наголошено, що досягнення стратегічних завдань з розвитку управління водними ресурсами на засадах сталого розвитку не може бути реалізоване без створення сприятливого середовища, системи розроблення та розповсюдження нових знань та інновацій, розвитку кадрового потенціалу в галузі водного господарства. 

Критичним фактором для розроблення та реалізації державної політики у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів є забезпечення достатньої кількості та належного професійного рівня фахівців, що задіяні у сфері державного управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Відмічена необхідність у системному плануванні та контролі потреб із забезпеченням кадрового потенціалу в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і державному замовленні на підготовку необхідної кількості фахівців у закладах вищої освіти, що готують фахівців у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. 

Потребує проведення моніторингу освітніх  та освітньо-наукових програм у закладах вищої освіти з  підготовки фахівців водогосподарського спрямування щодо змісту та наповненості їх освітніми компонентами з питань захисту навколишнього природного середовища, раціонального використанням природних ресурсів, охорони вод та відтворення водних ресурсів. 

Також обговорювалось питання, про вдосконалення навчального процесу через залучення сучасних інформаційних технологій, зокрема: 

• освоєння математичного та фінансово-економічного моделювання очікуваного природоохоронного й соціально-економічного ефекту; 
• підвищення достовірності природничих та соціально-економічних гідрологічних та гідрометеорологічних прогнозів; 
• оцифрування існуючих гідромеліоративних систем, формування єдиної державної бази гідротехнічних об'єктів та гідромеліоративних систем;
• оцифровування ретроспективних та отримуваних на сьогодні водно екологічних даних; 
• вміння транслювати дані дистанційного зондування Землі, аерофотозйомки в інформацію і знання, що лягають в основу прийняття управлінських рішень, зокрема при проектуванні, будівництві, експлуатації, реконструкції та догляді за захисними гідротехнічними об'єктами та спорудами; 
• освоєння сучасного аналітичного й високоточного обладнання. Незважаючи на значні досягнення у процесі адаптації законодавства України до законодавства ЄС, в Україні залишаються невирішеними питання наукової підтримки та належного наукового (інженерного, математичного, економічного, екологічного, соціального) обґрунтування питань щодо: 
• оцінки водно-ресурсного потенціалу України як основи цінової політики щодо водних ресурсів та водних послуг; 
• впливу зміни клімату на обсяг національних водних ресурсів та формування планів дій з запобігання і пом’якшення такого впливу; створення спеціалізованого консалтингу з підготовки інвестиційних проектів з надання водних послуг та реформування галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів у напрямі ресурсо- та енерго- збереження; 
• інноваційного розвитку процесу управління водними ресурсами спрямованого на їх збереження та відновлення, запобігання та мінімізації забруднення вод, визначення екологічного стоку річок України; 
• раннього виявлення загроз та мінімізації ризиків, що виникають під час формування та проходження паводків і повеней; 
• інноваційного розвитку в галузі проектування сучасних водоефективних та екологічно безпечних гідромеліоративних та гідротехнічних об'єктів;
• інноваційного розвитку в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, зокрема природозберігаючих та водоощадливих напрямків розвитку гідротехнічної меліорації земель та мінімізації ризиків, що обумовлені посухами; 
• належного науково технічного забезпечення здійснення державного моніторингу вод та державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. 

Усі зазначені проблемні аспекти вимагають відображення при підготовці спеціалістів у ЗВО та подальшого кадрового забезпечення для розвитку фундаментальних і науково-прикладних досліджень, що передбачають їх практичне впровадження у чисті та водоефективні технології та методи управління як у сфері житлово-комунального господарства, промисловому та сільськогосподарському виробництві, так і в органах державної влади. 

На основі даного обговорення також рекомендовано науково-методичній раді з якості розглянути можливість внесення вищеназваних пропозицій стейкхолдерів до освітніх програм ННІ ВГП, зокрема другого (магістерського) та третього (освітньо-наукового) рівнів вищої освіти, в т.ч. за спеціальністю "Гідротехнічне будівництво, водна інженерія та водні технології"

Клімов С. зав.кав. гідроінформатики