Бурхлива наче гірська ріка - доля України.

Барвиста мов лани, що Господь засіяв любистками, волошками, маками, ромашками та барвінками - така наша історія. Наші предки здіймали крила мов орли та летіли у мудрості Божій. Мов розкішну паву, таким вони бачили своє майбутнє. Вони кохалися мов ті голуби, чисті, непорочні та будували міцні сім'ї, в яких пташенятам було так затишно та безпечно. Солов'їні колискові витьохкувала матуся своїм дітлахам і ніч зодягалася в благодатний спокій. Надія не полишала їхніх сердець, вони чекали своїх ластівок, навіть у дні найбільшого смутку. Тепер ми читаємо це послання, на вишитих потом та кров'ю, слізьми болю та радості, сорочках і продовжуємо писати. Наше біле полотно знову і знову квітне маками, такими молодесенькими, а вже героями України. Наша національна свідомість - це плід свідомої та наполегливої праці, тих для кого вишиванка - то була невід'ємною частиною їхньої сутності. З самого народження і до самої смерті вишиванка супроводжувала їх, і сьогодні супроводжує нас і цінується нами все більше і більше.

фото:* https://wz.lviv.ua/images/articles/_cover/435566/den-vyshyvanky.jpg

 Ревекка Гусаренко-Барська, Єлизавета Гусаренко-Барська,

студентки групи ГБВВ-11, ННІВГП