Сьогодні День Української Державності - ще один прекрасний день дарований нам Богом, в якому ми згадуємо минуле, стверджуємо сьогодення, будуємо майбутнє.

Як складно достеменно прослідкувати процес становлення держави, не втрачаючи з виду жодної малесенької деталі, особливо коли її історія така ж мальовнича й пишна, як нашої любої України. Коли я поринаю у глибини минулого, я ніби опиняюсь у величезному храмі, стіни, якого розписані барвистими фресками, а вікна прикрашені вітражами, в яких засвідчені найсвітліші моменти з життя красуні Батьківщини. Мені хочеться годинами роздивлятися кожний візерунок, щоб назавжди запам'ятати його, бо не можна забути тих сліз та болю, тієї крові, якою він витончено був вималюваний.

Ці подорожі стали можливими лише завдяки людям, які ціною свого життя берегли нашу історію, і знову довели: Україна це ми! Серця українців завжди прагнули, прагнуть та будуть прагнути небесної злагоди у їхніх домівках, мирної праці, яка приносить плід у тридцять, шістдесят, у сто раз, а ще бути світлом на карті всього світу. Будинок без жителів, перетворюється у стіни, які з роками вішають та зовсім зруйнуються. Тому ми повинні докладати усіх зусиль, аби наша оселя - держава, твердий фундамент якої був закладений у далекі часи хрещення Київської Русі, збереглася та лишалася затишним домом великої української родини.

Гусаренко-Барська Ревекка

Гусаренко-Барська Єлизавета

студентки групи ГБВВ-11, ННІВГП