День пам’яті жертв голодомору - це день, коли ми не приховуючи своїх сліз та болю засуджуємо рукотворний голод, яким було винищено мільйони невинних українців.
Ці події розгорталися на розкішних, плодовитих Українських ланах в 1932-1933 роках. Голодомор став зброєю радянського режиму Йосипа Сталіна. Впровадження політики примусової колективізації та хлібозаготівель у поєднанні з суворими покараннями за їх невиконання призвело до голодування мільйонів українців.
Безжалісною розправою руйнувалася цілісність українського суспільства, яке зникало в тінях голодної смерті. Більшовицька влада усіма силами намагалася стерти з лиця землі будь-що українське. Тоді як і зараз їх лякала національна свідомість, вольовитість та мужність нашого народу. І це не дивно, адже при світлі зникає темрява, але світло навіть у темряві світить і темрява не обгорнула його.
Протягом багатьох десятиліть історія про голодомор замовчувалася та заперечувалася владою СРСР, однак голос українців виявився сильнішим. В цей трагічний період історії літературна спадщина України збагачувалася новими творами, які відкривають нам серця жертв геноциду та є свідченням злочинної діяльності радянських диктаторів та їхніх прихильників.
- ...Нас лихом хотіли зігнути,
- Убозтвом голодних умів...
- До рабства серця навернути?!
- Хто право їм дав?! Хто посмів
- Насильно народ побороти,
- Що жив понад тисячу літ?..
- Хоч станем в ряди до голоти,
- Не зрадимо батьківський рід!
- З малої надії-зернини
- Розквітне зоря вікова.
- Не згасне ім’я України,
- Допоки в нас пам’ять жива!
(Сторінка зі щоденника 1933 року, уривок)
Шануймо загиблих, пам’ятаймо про долину смертельної темряви, якою довелося їм йти, будьмо пильними, бо ворог чатує. І нехай усім нам допоможе Господь!
Матеріал представили:
- Студентка групи ГБВВ-21 Гусаренко-Барська Ревекка
- Студентка групи ГБВВ-21 Гусаренко-Барська Єлизавета
Відповідальний за розміщення Сергій Клімов
