саме сьогодні ми посвячуємо свої спогади минулим подіям, коли українські юнаки прославились героїзмом у боротьбі проти загарбників.

Вони вступилися за долю всього українського народу, тому це найменше, що ми можемо зробити у вдячність.

Наступ ворожої армії, яка вперто рухалася до столиці, сколихнув серденька наших орликів, українських хлопців, які заради Батьківщини спершу поклали на жертівник свою юність, а потім життя. Біль за рідну землю, за її цілком можливе темне та гнітюче майбутнє краяв їхні душі, тому вони не вагалися, вступили в жорстокий бій з Червоною гвардією.

Битва під Крутами відбулася 1918 року, тоді більшовицький уряд розпочав агресивні дії проти Української Народної Республіки аби знову підкорити Київ. Невпокорені студенти Українського Народного Університету та Київського Університету Святого Володимира, а разом з ними гімназисти старшокласники встали на оборону станції Крути. Розміри армії противника були неспівмірними з горсткою тих хоробрих мужів, які стояли на боці України, та це не завадило успішно відбивати атаки більшовиків та з рештою одержати успіх в обороні Києва та цілої держави.

За наказом українського командування, захисники здійснили організований відступ, зруйнувавши за собою залізничні колії, що завадило ворогу просуватися уперед. Тоді 30 юнаків потрапили в оточення ворогом, їх жорстоко катували та вбили. Це була надзвичайно велика плата за нашу свободу та наш мир. З Божої ласки та сприянню українці цього досягли, бо 9 лютого того ж року було укладено Берестейський мир - мирна угода між Українською Народною Республікою з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з іншого, згідно якого УНР була визнана самостійною державою, а українська армія отримала підтримку від союзників у боротьбі проти більшовиків.

Жага українського народу до свободи була, є та буде невпинною. Це щирий поклик серця до того, що йому природно, до того що рідне та незамінне.

...Хай виє знов зима поривом лютим...

Та ми — дорогу знаєм до мети;

Лицарство Крут! О, нам вас не забути.

Ваш чуєм зов — невтомно далі йти!

(Уривок з віршу Михайла Лавренка “Крути” 1978)

Студентка групи ГБВВ-21 Гусаренко-Барська Ревекка
Студентка групи ГБВВ-21 Гусаренко-Барська Єлизавета