Суттєвою рисою ландшафтної екології є її орієнтованість на проблему взаємодії людини з природними системами. Центральні проблеми ландшафтної екології (стійкість геосистем, прогнозування, нормування антропогенних навантажень тощо) мають безпосередню прикладну спрямованість. Ландшафтній екології притаманний акцент на функціональному аналізі, реалізованому у дослідженні процесів, які там відбуваються. Тобто, геосистеми сприймаються насамперед не як деякі об'єми або території, специфічні за складом елементів та своєю будовою насичені різними динамічними процесами, що взаємодіють між собою і з зовнішнім середовищем. Метою є отримання теоретичних знань та здобуття відповідних практичних навиків щодо загальних понять про роль ландшафтної екології у дослідженні довкілля та природокористування. Завдання освітнього компонента полягає у тому, щоб прищепити студентам навики природного тематичного картографування, концептуального та математичного моделювання природних систем, системного врахування вертикальної та горизонтальної будови географічних систем різних ландшафтних територіальних структур.