mail@nuwm.edu.ua
вул. Соборна, 11, Рівне, Україна
+38 (0362) 633209

Конкурс на заміщення ректора

Авторизація

Головна
Студенту
Абітурієнту
Діяльність
Про НУВГП

Головна
Студенту
Абітурієнту
Діяльність
Про НУВГП
Пошук

Головна
Герої

Слава Героям!

Тихон Лугін

1972 - 2024

Тихон Лугін

1972 - 2024

Випускник спеціальності "Гідромеліорація". Тихон Лугін народився у місті Костопіль 22 листопада 1972 року. Навчався в школі № 20 у місті Рівному. Здобув вищу освіту в НУВГП. На другий день повномасштабного вторгнення добровольцем пішов на війну. Був командиром інженерно-саперного взводу, проводив мінування на українсько-білоруському кордоні на Поліссі. Далі виконував бойові завдання на Донецькому та Херсонському напрямках, за що отримав відповідний статус ветерана, учасника бойових дій. Добрий серцем, мужній та відважний захисник Тихон Лугін віддав життя за Україну, помер 5 листопада 2024 року.

Андрій Любчик

1993 - 2024

Андрій Любчик

1993 - 2024

Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП

Андрій Люклянчук

1982 - 2025

Андрій Люклянчук

1982 - 2025

Випускник спеціальності “Облік і аудит”. Андрій Люклянчук народився 3 травня 1982 року у Рівному. Навчався в 11-й школі, згодом здобув вищу освіту в Національному університеті водного господарства та природокористування. Під час навчання в університеті проходив підготовку на військовій кафедрі. Згодом працював менеджером з продажу автомобілів, пізніше був приватним підприємцем. У березні 2025 року Андрія Люклянчука мобілізували до лав Збройних Сил України. Рідні та друзі запам’ятали Андрія товариською й щирою людиною, справжньою душею компанії. У чоловіка залишилися дружина, двоє доньок, батьки та брат. На жаль, 43-річний лейтенант Андрій Люклянчук загинув 15 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання у Херсонській області.

Олександр Лютко

1992 - 2025

Олександр Лютко

1992 - 2025

Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Олександр народився 20 серпня 1992р. в Рівному. Навчався у Загальноосвітній школі № 11. Лютко Олександр здобував освіту в коледжі за професією «Електрогазозварник. Електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах» в групі №22 у період 2010-2012рр. Майстром виробничого навчання був Кардаш Василь Васильович, класним керівником – Рижко Анатолій Кузьмич. Кардаш В.В. сказав: «Лютко Олександр – мій учень, він був відповідальною та чесною людиною, сумлінно виконував завдання, навчався відмінно, товаришував з одногрупниками. Олександр був щирим, добрим та відвертим юнаком. Вічна пам'ять герою України». У липні 2024р. Олександра Івановича мобілізували до лав Національної гвардії України. Отримав псевдо «Лютий». «Серед побратимів і командування Олександр користувався великою повагою та авторитетом – його цінували за відданість, силу духу й людяність. Він безмежно любив свою маму, завжди був надійною опорою для рідних і друзів, підтримував та допомагав. У мирному житті захоплювався риболовлею та мотоциклами», – розповіла пані Надія Іванівна, сестра Олександра. Лютко О.І. загинув 23 травня 2025р. в селі Єлизаветівка Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання. Вважався особою, зниклою безвісти за особливих обставин з травня 2025р. Експертиза ДНК підвердила, що тіло дійсно належить Лютку Олександру Івановичу. Похований на кладовищі «Нове» «Алея Героїв» міста Рівного 12 травня 2026р.

Віталій Магель

1991 - 2022

Віталій Магель

1991 - 2022

Випускник спеціальності «Водопостачання і водовідведення», працівник НУВГП. Віталій Магель народився у селі Привільне на Дубенщині. Тут же ходив до школи, а за тим вступив до Національного університету водного господарства та природокористування на кафедру “Водопостачання та водовідведення”. Старанний, ерудований, життєрадісний юнак поєднував навчання за спеціальністю із військовою кафедрою. Після закінчення з відзнакою магістратури, Віталій залишився працювати в університеті. У 2014 був мобілізований у ЗСУ, у 2018 році підписав контракт із ЗСУ, пройшов АТО — учасник бойових дій. З перших хвилин повномасштабного наступу рф на українські землі, Віталій був на службі. Був начальником штабу 56 батальйону, 104 Рівненської бригади тероборони. Згодом в рамках ротації був переведений на Харківщину. У час повномасштабної війни, на Харківщині потрапив у засідку. Життя 31-річного начальника штабу — першого заступника командира військової частини, майора Віталія Магеля, обірвалося під час бойових дій поміж селами Амбарне та Мілове на Харківщині.

Михайло Мазур

1990 - 2022

Михайло Мазур

1990 - 2022

Майстер виробничого навчання Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Мазур М.В. народився 1 листопада 1990р. в Рівному. Навчався в Рівненському навчально-виховному комплексі № 12. З 2000р. по 2005р. навчався в Рівненській дитячій музичній школі № 2. Мазур М.В. здобував освіту в коледжі за спеціальністю «Обслуговування та ремонт обладнання підприємств хімічної і нафтогазопереробної промисловості» в період 2005-2009рр. Отримав диплом з відзнакою. Класним керівником була Кравчук Тетяна Володимирівна. Завідувач виробничої практики Катерина Олександрівна Кірілкова розповіла: «Михайло дуже старанно навчався, був старостою групи, одногрупники його поважали та слухали. Він був серйозним та відповідальним студентом. Пам’ятаю, що викладач професійних дисциплін Струмінський Василь Володимирович завжди ставив у приклад Мазура Михайла іншим студентам». Продовжив здобувати освіту в НУВГП (2009-2013), де отримав базову вищу освіту за напрямком підготовки «Машинобудування» та здобув кваліфікацію бакалавра механіка. Мазур Михайло прийнятий на роботу в коледж з вересня 2009р. на посаду майстра виробничого навчання. Зарекомендував себе кваліфікованим працівником, Заняття проводив на належному методичному рівні, проводив профорієнтаційну діяльність та брав активну участь в громадському житті коледжу. Значну увагу приділяв зміцненню матеріально-технічної бази майстерні коледжу. разом з учнями розробляв макети елементів санітарно-технічних систем, які мали призові місця на виставці технічної творчості. Нагороджений Почесною грамотою коледжу від 12 жовтня 2020р. Пан Яцков Микола Васильович, директор коледжу, сказав: «Михайло Володимирович був нашим студентом, після навчання залишився працювати в коледжі. Він був відповідальною та організованою людиною». Мазур Михайло Володимирович з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист незалежної України. Боронив незалежність нашої держави в районі міст: Золотоноша, Бахмут, Лисичанськ. Мазур М.В. загинув 29 червня 2022р. під Лисичанськом Сєвєродонецького району Луганської області від осколкового поранення. Похований в селі Ставичани Шепетівського району Хмельницької області. Рішенням Рівненської міської ради Мазуру М.В. присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівного» № 2408 від 22 серпня 2022р. У листопаді 2022р. відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки випускнику коледжу - майстру виробничого навчання ВСП «Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП» Мазуру Михайлу Володимировичу. Указом Президента України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) № 436 від 18 липня 2023р.

Яків Майданюк

1997 - 2018

Яків Майданюк

1997 - 2018

Випускник Рівненського автотранспортного фахового коледжу НУВГП

Вадим Малахов

1970 - 2024

Вадим Малахов

1970 - 2024

Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Малахов В.Д. народився 2 вересня 1970р. в місті Рівне. Навчався у Рівненській школі № 23. Вадим Дмитрович здобув освіту в коледжі за професією «Слюсар по ремонту апаратурного обладнання» у період 1985-1988рр. в групі №2. Отримав диплом ІІІ розряду. Майстром виробничого навчання був Дацюк Василь Григорович, а класним керівникрм – Овсяннікова Іраїда Олексіївна. Після навчання тривалий час працював на ПрАТ «Рівнеазот». Пані Антоніна, дружина Вадима, розповіла: «В липні 2023р. чоловік отримав повістку, сприйняв все спокійно. Пройшов медкомісію та вирушив до навчання. Отримав направлення до прикордонників, де знову проходив навчання, а потім направили на Донеччину. Про військову службу Вадим практично нічого не розповідав. У нього все було нормально і жодних подробиць про будні на “нулі”. Чоловік найбільше переживав про рідних людей, прагнув повернутися додому. Вадим був добрим, спокійним, стриманим, намагався робити все для своєї сім’ї – дружини Антоніни та єдиного сина Артема». Малахов В.Д. загинув 17 лютого 2024р. на Донецькому напрямку під час бойових дій. Похований на кладовищі «Нове» на «Алеї Героїв» міста Рівного. Рішенням Міської ради Малахову В.Д. присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівного» № 4669 від 14 березня 2024р.

Назар Малеванчук

1997 - 2025

Назар Малеванчук

1997 - 2025

Випускник спеціальності "Транспортні технології (на автомобільному транспорті)". Назар народився 30.01.1997 року. В 2016 році закінчив Рівненський технічний коледж, а в 2018- 2023 роках навчався в НУВГП. Загинув в 2024 році.

Олександр Манькевич

1983 - 2026

Олександр Манькевич

1983 - 2026

Випускник Рівненського автотранспортного фахового коледжу НУВГП. Олександр Манькевич народився 22 лютого 1983 року в Рівному. Навчався у загальноосвітній школі №27, згодом здобув фах автомеханіка у місцевому автотранспортному технікумі. Після строкової служби в армії працював охоронцем, а згодом займався ремонтом автомобілів. На початку повномасштабного вторгнення Олександр Манькевич добровільно став на захист Батьківщини. На жаль, 43-річний сержант Олександр Манькевич загинув 17 березня 2026 року внаслідок удару ворожого дрона на Харківщині. У Захисника залишилися дружина, двоє дітей, батьки та сестра.

Ігор Марков

1987 - 2022

Ігор Марков

1987 - 2022

Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Лейтенант поліції, інспектор управління спецпідрозділу «КОРД» Головного управління Національної поліції в Рівненській області. Народився у 1987 році. Присвятив службі в органах внутрішніх справ майже 15 років. Був усебічно розвиненим спортсменом: виступав на змаганнях із рукопашного бою, плавання, стрільби та бігу. З початком повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 року брав участь в оборонних спецопераціях під Києвом. Згодом виконував небезпечні бойові завдання на південному напрямку. Героїчно загинув 22 травня 2022 року на 35-му році життя внаслідок жорстокого ракетного обстрілу російською армією у Запорізькій області. Разом із ним тоді загинули ще четверо його побратимів-рівненців із підрозділу «КОРД». Похований у Рівному. У нього залишилися дружина та двоє маленьких дітей - донька і син. На його честь було відкрито меморіальну дошку на Дубенщині.

Віталій Мартинчук

2003 - 2024

Віталій Мартинчук

2003 - 2024

Випускник Рівненського автотранспортного фахового коледжу НУВГП

Володимир Мартинюк

1977 - 2026

Володимир Мартинюк

1977 - 2026

Випускник спеціальності «Облік і аудит». Володимир народився 12 травня 1977 року в Рівному. Навчався у загальноосвітній школі №23, а згодом здобув вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит» в Національному університеті водного господарства та природокористування. Працював у фінансовій сфері, обіймав керівні посади в Держенергонагляді та рівненському управлінні ДСНС, звідки звільнився у званні капітана. Майже 15 років віддав енергетичній галузі – з 2011 року він працював у «Рівнеобленерго». Спочатку займався аналітикою та аудитом, а згодом очолив відділ розрахунків із клієнтами. Володимир Мартинюк брав участь в антитерористичній операції на Донбасі, а з початком повномасштабного вторгнення добровільно став на захист Батьківщини. На жаль, 48-річний підполковник Володимир Мартинюк помер 7 травня 2026 року у Дніпропетровській області під час виконання службових обов’язків. У Захисника залишилися дружина, троє дітей, мама та брат.

Андрій Масюк

1994 - 2023

Андрій Масюк

1994 - 2023

Випускник Рівненського автотранспортного фахового коледжу НУВГП

Сергій Матвійчук

1972 - 2022

Сергій Матвійчук

1972 - 2022

Випускник Костопільського будівельно-технологічного фахового коледжу НУВГП. Сергій Матвійчук народився 14. 03. 1972р. в селищі Осинівка Іркутської обл. Мама Сергія, Віра Матвійчук, працювала в банку, тато, Микола Матвійчук - водієм автобуса. Згодом мамі запропонували роботу в Іркутській області, саме там і народився Сергій. Коли йому виповнилося 9 місяців, батьки повернулися в рідне м. Костопіль. У 1979 році Сергій вступив до 1 класу Костопільської ЗОШ № 3. У 1989 році закінчив школу, продовжив навчання у Костопільському СПТУ № 14 за спеціальністю « Електрослюсар». 27.05. 1990 року став на облік у військкомат, після чого його призвали служити на Балтійський флот. Саме там Сергій загартував сталевий чоловічий характер , він дуже пишався званням моряка. У 1993р. повернувся додому. Почалося мирне щасливе життя: Сергій зустрів своє кохання. Хлопець був товариський: зустрічався з друзями, полюбляв прогулянки на природі, грав на гітарі, займався танцями у ансамблі « Калина» (при районному Будинку культури). У 1994 р. Сергій одружився. Невдовзі народилася старша донечка Марина. Влаштувався на роботу по виготовленню корпусних меблів, згодом відкрив власну справу у цьому ж напрямку. Коли розпочалася повномасштабна війна з росією, Сергій, не вагаючись, пішов на фронт піхотинцем, захищати свою землю від ворога. 18 червня 2022 року Сергій Матвійчук отримав поранення, несумісні з життям, поблизу м. Лисичанськ на Луганщині під час артилерійського обстрілу з ворожих позицій, мужньо боронячи нашу землю, виконуючи бойове завдання. У Героя залишились дружина Людмила, діти - Марина, Владислава, Матвій.

Віктор Матях

1966 - 2024

Віктор Матях

1966 - 2024

Випускник Рівненського економіко-технологічного фахового коледжу НУВГП

Іван Мацькевич

1996 - 2024

Іван Мацькевич

1996 - 2024

Студент спеціальності "Середня освіта Історія"

Сергій Медвідь

1978 - 2022

Сергій Медвідь

1978 - 2022

Випускник Костопільського будівельно-технологічного фахового коледжу НУВГП. Народився Сергій 16.02.1978 року. Проживав у місті Костопіль. Протягом 1993– 1995 рр. навчання у ВСП «Костопільський будівельно- технологічний фаховий коледж НУВГП », за спеціальністю – «Столяр будівельний». В період з 1996- 1997 років проходив строкову військову службу. В 2015- 2016 рр. приймав безпосередню участь в АТО на території Луганської та Донецької областей. В березні 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації. Загинув Сергій 17 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі н. п. Яковлівка Бахмутського району Донецької області. Старший солдат Сергій Медвідь за час служби у військовій частині на посаді навідника 2-ї механізованої роти , механізованого батальйону, зарекомендував себе як дисциплінований і працьовитий військовослужбовець, віддано служив українському народові. За час проходження служби, неодноразово був відмічений за самовіддану службу, вміле виконання завдань, зразкову військову дисципліну. Своєю нелегкою службою він гідно примножував ратну славу поколінь захисників рідної землі, підтримував високий авторитет Збройних Сил України. Війна забирає достойних людей. За свободу неньки -України й звільнення її від російських окупантів Герой, не вагаючись, віддав найцінніше, що тільки мав - власне життя.

Василь Мельник

1994 - 2024

Василь Мельник

1994 - 2024

Випускник Рівненського автотранспортного фахового коледжу НУВГП

Максим Мельник

1983 - 2025

Максим Мельник

1983 - 2025

Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Мельник М.В. народився 5 серпня 1983р. в місті Рівне. Навчався в Рівненській школі № 12. Мельник Максим здобував освіту у коледжі за професією «Електромонтер по ремонту та обслуговуванню промислового електроустаткування» в період 1998-2001рр. у групі №10. Отримав диплом ІІІ розряду. Майстром виробничого навчання був Максимчук Василь Филимонович, класним керівником була Добридник Валентина Адамівна. Максимчук В.Ф. сказав: «Мельник Максим був моїм учнем, навчався добре, був спокійним та розважливим юнаком, дисциплінованим та виконавським». Отримавши диплом кваліфікованого робітника працював у Рівненському академічному обласному театрі ляльок на посаді машиніста-декоратора сцени. «Завжди відповідальний, добрий, щирий і працьовитим – таким ми запам’ятаємо назавжди Максима Мельника. Нам боляче усвідомлювати цю втрату. Ми сумуємо разом з його родиною, друзями, побратимами. Вічна пам'ять Герою. Світлий спомин про Максима завжди житиме у наших серцях. Дякуємо за відвагу, за життя, за любов до рідної землі», – сказали колеги театрали. Родина розповіла: «Максим був добрим, відповідальним та щирим, був підтримкою для сім’ї». Максим Вікторович був мобілізований 19 жовтня 2024р. лав Збройних сил України Мельник М.В. загинув 7 квітня 2025р. на Харківському напрямку під час бойового завдання. Вважався безвісти зниклим. Під час евакуації тіл загиблих з поля бою підтвердився факт загибелі Мельника Максима. Похований на кладовищі «Нове» «Алея Героїв» міста Рівного 25 квітня 2025р.

Тарас Мельник

1990 - 2022

Тарас Мельник

1990 - 2022

Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Мельник Т.В. народився 6 серпня 1990р. в селі Плоске Острозького району Рівненської області. Мельник Тарас навчався в коледжі за спеціальністю «Обслуговування та ремонт обладнання підприємств хімічної і нафтогазової промисловості» в період 2005-2009рр. Класними керівником була Кравчук Тетяна Володимирівна. З листопада 2016р. Тарас Володимирович працював у складі елітного спецпідрозділу Корпусу оперативно-раптової дії («КОРД»). Мав звання капітана поліції, посаду – начальника третього відділу з проведення спеціальних операцій КОРД, позивний «Дикий». Ковальчук Оксана Василівна, заступниця керівника управління Корд, сказала: «Мельник Тарас був уособленням справжнього козака: молодий, енергійний, вільний духом. Завжди попереду в основі будь-якої справи. Він був професіоналом своєї справи, завжди приймав правильні та адекватні рішення». «Не розумію, як мій брат з добрим серцем та м’яким характером працював у спецпідрозділі поліції. Тарас був справедливим, чесним, безкорисливим», – розповіла пані Наталка, сестра Тараса. Тарас Володимирович був учасником АТО. Пані Людмила Василівна, мати Тараса, сказала: «Син не розповідав про участь в АТО, розказав лише після того, як повернувся зі Сходу України. Друзям також нічого не розповідав, щоб ніхто не проговорився». Він мав на все одну лише відповідь: «Все добре». Тарас мав мрію: створити сім’ю та виховувати дітей. З таким же оптимізмом та відданістю ставився і до служби в поліції, незважаючи на ризики професії. «Завжди є хвилювання та ризики, який би високий рівень підготовки не був, робота небезпечна та складна, багато чого не залежить від нас, а від ситуації», – сказав очільник спецпідрозділу «КОРД» Сергій Нетребич. Брав участь у спортивних змаганнях з пейнтболу та практичній стрільбі. Отримав подяку за популяризацію спорту серед поліцейських та ІІ місце на чемпіонаті з пейнтболу в 2021р. Мельник Т.В. загинув 22 травня 2022р. на Запоріжжі в складі спецпідрозділу «КОРД» під час ракетного обстрілу російськими військами. «Частини мене не стало. От і все. Я не можу навіть сказати: “Був. Для мене він є”. Не можу змиритися із гибеллю сина. Пам’ятаю його живим, чекаю, що він прийде, загляне у вікно і як завжди гукне: “Привіт, мам!”» – сказала пані Людмила Василівна. Похований на кладовищі «Нове» «Алея Героїв» міста Рівного. Нагороджений Мельник Т.В. медаллю «Захисник Вітчизни» № 1 від 10 жовтня 2016р. Указом Президента України нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) № 891/2022 від 28 грудня 2022р. Рішенням Рівненської міської ради присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівного» № 2408 від 22 серпня 2022р. У квітні 2023р. Оженинський ліцеї імені Т.Г. Шевченка Рівненського району Рівненської області урочисто відкрив меморіальну дошку випускнику освітнього закладу – Тарасу Мельнику.

Юрій Мельник

1975 - 2026

Юрій Мельник

1975 - 2026

Випускник Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП. Мельник Ю.В. народився 19 серпня 1975р. в Рівному. Навчався у Загальноосвітній школі № 12. Юрій Володимирович здобував освіту в коледжі за професією «Слюсар по ремонту апаратурного обладнання» в період 1990-1993 у групі №18. Майстром виробничого навчання була Наконечна Людмила Онисифорівна, яка пригадала свого учня: «Мельник Юрій був моїм учнем. Він навчався добре, товаришував з одногрупниками, був ввічливим юнаком». Після навчання мав строкову службу в ЗСУ, а після демобілізації працював будівельником. З 2015р. був волонтером у складі громадської організації «Вірність Україні і присязі». Разом з волонтерами возив допомогу українським військовим на Донеччину та Луганщину. Капелан Назарій сказав: «У 2015р. познайомився з Юрієм, разом їздили на схід України до наших військових у складі громадської організації, влаштовуючи волонтерсько-капеланські зустрічі з нашими військовими». «З початком АТО разом з Юрієм були в багатьох гарячих точках фронту. Було й таке, що треба було ставати поряд з військовими зі зброєю в руках. Кринки Юрія значно підкосили, він схуд на 15 кілограм за два місяці», – розповів побратим Юрія, пан Володимир. Мельник Юрій в лютому 2022р. добровільно став на захист незалежності України. Він швидко адаптувався до військової служби, його поважали та цінували побратими. «Це була добра та справжня людина, він любив свою родину, займався вихованням дітей, обожнював активний відпочинок та риболовлю, мав багато друзів, які завжди зверталися до нього за порадою та допомогою», – сказала дружина. Юрій Володимирович боронив незалежність Батьківщини у найгарячіших напрямках фронту – від Сіверськодонецька до Кринок. Саме під час військової служби стан здоров’я українського військового значно погіршився. Мельник Ю.В. помер 15 березня 2026р. в Рівному в наслідок невиліковної хвороби. Похований на кладовищі «Нове» «Алеї Героїв» міста Рівного.

Владислав Мельниченко

1997 - 2024

Владислав Мельниченко

1997 - 2024

Студент спеціальності "Галузеве машинобудування". Владислав Мельниченко народився 21 січня 1997 року в місті Коростень. Навчався у загальноосвітній школі в селі Серби на Житомирщині, а згодом здобув професію механіка у Рівненському технічному коледжі і Національному університеті водного господарства та природокористування. Після навчання працював на фірмі «Ямуна» у Рівному, а згодом їздив на заробітки до Києва. У червні 2024 року Владислава Мельниченка мобілізували до лав Збройних сил України. На жаль, 27-річний солдат Владислав Мельниченко загинув 11 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Воїн вважався зниклим безвісти. Лише нещодавно його тіло вдалося ідентифікувати та передати рідним для гідного поховання. У Захисника залишилися дружина та сестра.

Леонід Михайлов

1997 - 2023

Леонід Михайлов

1997 - 2023

Випускник спеціальності "Галузеве машинобудування". Леонід народився 14 червня 1997 року у с. Мирогоща Друга Дубенського району Рівненської області. Навчався у Мирогощанському аграрному коледжі, який закінчив у 2017 р. Тоді ж поступив у НУВГП за спеціальністю «Галузеве машинобудування», який закінчив у 2020 році і здобув фах інженера-механіка. Загинув 28 червня 2023 року у ході стрілецького бою з військовими формуваннями російської федерації поблизу населеного пункту Миколаївка Бахмутського району Донецької області.

mail@nuwm.edu.ua

вул. Соборна, 11, Рівне, Україна

+38 (0362) 633209

Наші координати

Скринька довіри

Повідомити про корупцію

Технічна підтримка

Контакти

Умови використання та політика конфіденційності