Теорія організації досліджує теоретичні рамки, розроблені, щоб допомогти нам зрозуміти, як структуровані та функціонують організації публічного сектору. Вивчення теорії організації також досліджує, як люди взаємодіють і працюють разом в рамках організаційної обстановки. Організації - це засіб, за допомогою якого відбувається робота у публічному секторі. Таким чином, для того, щоб студенти стали ефективними державними службовцями, вони повинні отримати фундаментальне розуміння природи організацій та різних факторів, що впливають на поведінку людей у них. Організаційні теорії можна класифікувати на три типи - структурні, культурні та міфічні.Структурна перспектива базується на «обмеженій раціональності» та зосереджується на тому, як формальні структури впливають на думки та дії громадських діячів. Відповідно до цієї точки зору, лідери займають центральне місце у процесах прийняття рішень і мають високі оцінки за раціональний розрахунок та контроль, досягаючи суспільних цілей, використовуючи формальну структуру як інструмент. Лідери могли або ієрархічно домінувати над рішеннями, або між ними могли бути переговори. Культурна перспектива зосереджується на ролі неформальних норм і цінностей у громадських організаціях; як вони розвиваються та їх вплив. Поступовий інституційний розвиток шляхом адаптації до внутрішнього та зовнішнього тиску створює унікальні або окремі культурні ідентичності. Такі поняття, як залежність від шляху та культурна сумісність, є центральними. Міфічна перспектива зосереджується на соціальному конструюванні реальності та на тому, що символи мають значення в громадських організаціях. Політичні та адміністративні лідери часто говорять одне, а діють по –іншому. Символи можуть бути важливими для підтримки інструментальних дій.