Нострифікація

ВИЗНАННЯ ДОКУМЕНТІВ ПРО ОСВІТУ В УКРАЇНІ

 Для цілей безперервної освіти в Україні, може знадобитися проходження процедури визнання іноземного освітнього документа. Це означає встановлення відповідності академічних та професійних прав, а також освітньо-кваліфікаційних рівнів, зазначених у закордонних освітніх документах (кваліфікаціях), національним стандартам освіти України.

Визнання в Україні освітніх документів здійснюється на основі Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні (Лісабон, 11 квітня 1997 р.) [1] та міжнародних угод про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання. Конвенція про визнання кваліфікацій (Лісабонська Конвенція) була спільно розроблена Радою Європи та ЮНЕСКО з метою сприяння визнанню кваліфікацій, присуджених в одній країні (Стороні Конвенції) іншою країною (Стороні Конвенції).

Також Лісабонська Конвенція висвітлює такі важливі питання як визнання кваліфікацій, що надають доступ до вищої освіти, визнання періодів навчання, визнання кваліфікацій присуджених біженцям, переміщеним особам та особам, що знаходяться у ситуації біженців, обмін інформацією з питань визнання кваліфікацій.

Також Україна підписала низку двосторонніх угод про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту та вчені звання. Зокрема, були підписані Угоди з наступними країнами:

Аргентинська Республіка;

Республіка Азербайджан;

Республіка Білорусь;

Республіка Болгарія;

Соціалістична Республіка В’єтнам;

Грузія;

Республіка Екваторіальна Гвінея;

Естонія;

Республіка Казахстан;

Китайська Народна Республіка;

Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамагирія (Держава Лівія);

Монголія;

Республіка Перу;

Республіка Польща;

Російська Федерація;

Румунія;

Словацька Республіка;

Туркменістан;

Угорщина;

Республіка Узбекистан.

Деякі міжнародні угоди визначають еквівалентність кваліфікацій, зазначених у документах про освіту, та дозволяють провести визнання за спрощеною процедурою. Проте частина таких угод містить певні умови для визнання кваліфікацій еквівалентними. У такому разі процедура відбувається за загальними правилами. Наявність угоди не скасовує необхідності прийняття офіційного рішення про визнання.

Процедура визнання в Україні Документів може здійснюватись закладом вищої освіти з метою зарахування власника документа на навчання до цього вищого навчального закладу та міністерством освіти і науки України (www.naric.in.ua) з метою працевлаштування та/або продовження навчання власника документа на території України. 

Іноземний студент повинен звернутися для проведення процедури визнання до компетентного органу протягом першого!!! місяця навчання [2; 3].

Українська процедура визнання документів про освіту, виданих навчальними закладами інших країн, складається з таких кроків.

1. Перевірку автентичності поданих для визнання іноземних документів про освіту, тобто перевірку достовірності факту навчання та отримання освітнього документа. Якщо Ви надаєте легалізовані документи зі штампом «Апостиль» чи консульською легалізацією, то цього достатньо, аби підтвердити автентичність документів. Отже, вони не потребуватимуть перевірки факту їх видачі, що значно прискорить процедуру визнання. 

2. Перевірку офіційного визнання закладу освіти, який видав освітній документ системою освіти країни, якій він належить. Цей етап включає перевірку наявності свідоцтва про державну акредитацію закладу освіти та ліцензії на момент видачі Вам освітнього документа.

3. Встановлення еквівалентності кваліфікації, зазначеної в іноземному документі про освіту, вимогам до освітнього або освітньо-кваліфікаційного рівнів системи освіти України (здійснюється із залученням експертних комісій за відповідними спеціальностями).
   Порівняльний аналіз навчальних програм - це співставлення навчальних програм за змістом і обсягом, яке проводиться закладом освіти України, акредитованим за такою ж спеціальністю, що зазначено в дипломі заявника. Якщо така спеціальність в Україні відсутня, то обирається найбільш близька з існуючих.

Результатом процедури визнання може бути:

1. Визнання, на підставі якого видається Свідоцтво про визнання іноземного документа про освіту.

2. Відмова у визнанні поданого документа про освіту, про що заявнику направляється відповідне повідомлення зі зазначенням підстав прийняття такого рішення.

Якщо визначено додаткові умови для визнання кваліфікації освітніх документів власника (тобто додаткове навчання, перевірка компетентності чи інші дії, незавершення яких перешкоджає подальшій освіті або працевлаштуванню за спеціальністю в Україні), заявнику надсилається відповідна відповідь.

У разі тимчасового визнання власник поданих документів про освіту зобов’язаний скласти іспити з предметів, визначених експертами. Час процедури розпізнавання документів у цьому випадку збільшується.

У результаті процедури визнання власник іноземних документів про освіту отримує свідоцтво, яке підтверджує право власника документів, виданих закладом освіти іншої держави, на продовження освіти.

Слід зазначити, що не всі документи підлягають процедурі визнання в Україні. До них належать:

• документи, видані закладами освіти, які не є офіційно визнаними (акредитованими) в системі освіти держави, якій вони належать;

• документи, видані філіями закладів освіти, якщо такі філії не є офіційно визнаними в системі освіти держави, на території якої вони провадять освітню діяльність;

• документи, які не містять інформації про здобуття власником документів певного освітнього або освітньо-кваліфікаційного рівня, фахову спеціалізацію або професійну перепідготовку;

• документи, неправомірно видані закладом освіти іншої держави;

• документи, що є неавтентичними;

• документи, що не відповідають офіційно затвердженому стандарту оформлення документів про освіту, якщо такий стандарт прийнятий в державі, якій належить заклад освіти;

• документи, видані в результаті навчання за програмою, яка не може бути співвіднесена з жодним освітнім або освітньо-кваліфікаційним рівнем та (або) напрямом підготовки (спеціальності, кваліфікації) системи освіти України;

• документи, що не визнаються в державі, якій належить заклад освіти;

• документи, які не містять достатньої інформації щодо змісту навчальної програми, що унеможливлює встановлення еквівалентності присвоєних за цими документами кваліфікацій освітньому або освітньо-кваліфікаційному рівню системи освіти України.

Список використаних джерел:

1. Конвенція про визнання кваліфікацій вищої освіти в європейському регіоні. Лісабонська конвенція 1997 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_308#Text

2. Порядок визнання ступенів вищої освіти, виданих іноземними навчальними закладами (затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 05 травня 2015 р. No 504). Розділ 4. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0614-15/paran9#n9

3. Порядок визнання навчальних документів про середню та професійну освіту, виданих іноземними навчальними закладами (затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 05 травня 2015 р. No 504). Розділ 4. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0615-15/paran4#n4