Загальна інформація

Історія кафедри, мета та завдання

Кафедра транспортних технологій і технічного сервісу заснована у 1993 році під назвою «Управління виробництвом». У 1998 році увійшла до складу новоствореного факультету менеджменту, а в 1999 році отримала назву «Регіональне управління» та готувала фахівців з державної служби, менеджменту та організації перевезень.

У 2012 році на її основі створено кафедру «Управління транспортною інфраструктурою». Після реорганізації у 2013 році кафедри об’єднали, утворивши «Кафедру транспортних технологій і технічного сервісу».

З 2017 по 2022 рік кафедру очолював канд. техн. наук Михайло Євгенович Кристопчук, а з 2022 року – докт. екон. наук Вікторія Миколаївна Никончук.

Нині на кафедрі працюють п’ять доцентів, один професор і два старших викладачі, які ведуть активну навчальну, методичну, наукову й виховну діяльність. Колектив кафедри ґрунтується на принципах системності, інноваційності та соціальної відповідальності.

Місія та завдання кафедри
Наша кафедра покликана формувати висококваліфікованих фахівців у сфері транспортних технологій та технічного сервісу. Ми сприяємо розвитку сучасних транспортних систем шляхом інноваційного навчання, прикладних наукових досліджень та активної співпраці з галуззю й суспільством.

Мета кафедри полягає у забезпеченні високого рівня освітньої та наукової підготовки фахівців, проведенні актуальних досліджень та впровадженні інноваційних рішень у сфері транспортних технологій і технічного сервісу. Це сприяє підвищенню конкурентоспроможності випускників та розвитку транспортної інфраструктури й логістики України.

Стратегічні завдання:

1. Якість освіти. Розробка та інтеграція сучасних навчальних програм з системним, міждисциплінарним підходом, що охоплює інфраструктуру, управління, технології, безпеку та сервісні послуги.
2. Наукові дослідження. Проведення фундаментальних і прикладних досліджень за напрямами: цифровізація, моделювання транспортних систем, оптимізація логістики та технічного обслуговування. Перетворення результатів досліджень у конкретні сучасні рішення.
3. Технологічний трансфер. Сприяння практичному впровадженню нових технологій через співпрацю з транспортними підприємствами, органами влади і промисловістю, організацію стажувань і спільних проєктів.
4. Партнерство. Розбудова взаємовідносин із провідними університетами, дослідницькими, промисловими та державними структурами, зокрема в рамках міжнародних проектів.
5. Формування сучасних компетентностей фахівців. Заохочення студентів і молодих дослідників до участі у конкурсах, конференціях та прикладних проектах, розвиток soft skills через освітні і наукові ініціативи.
6. Соціальна відповідальність. Впровадження практик, що сприяють безпеці, екологічності, інклюзивності у транспорті, а також підтримка сталих та безпечних рішень для найширших верств населення.

Підхід до навчального процесу ґрунтується на кращих світових практиках: поєднанні академічної досконалості, прикладного дослідження, технологічного трансферу та соціальної відповідальності. Такий підхід не лише підвищує престиж кафедри, але й істотно розширює конкурентні переваги для студентів — відкриває шлях до сучасної освіти, міжнародних проектів, реального практичного досвіду та високого рівня працевлаштування.