Членами Технічного Товариства по розповсюдженню освіти (групою професорів та викладачів Київського політехнічного інституту) створено Київське середнє сільськогосподарське гідротехнічне училище – гідротехнічна школа.
Участь в бою під Крутами в складі Помічного Куреня Студентів Січових Стрільців під командуванням сотника Омельченка.
Училище реформовано в меліоративне відділення Київського сільськогосподарського технікуму.
Створено Київський меліоративний технікум ім. Гринька (КМТ) на базі меліоративного відділення Київського сільськогосподарського технікуму.
Київський меліоративний технікум перейменовано в Київський інженерно-меліоративний технікум (КІМТ).
Перший і єдиний випускник Олександр Дмитрович Панадіаді.
На базі Київського інженерно-меліоративного технікуму та Київського землевпорядного технікуму організовано Київський меліоративно-землевпорядний політехнікум (КМЗП).
КМЗП увійшов до складу Київського сільськогосподарського інституту (КСГІ).
Організовано Київський інженерно-меліоративний інститут (КІМІ) на базі виведення із КСГІ інженерно-меліоративного та культуртехнічного факультетів. До КІМІ приєднано інженерно-меліоративний факультет Харківського сільгоспінституту.
До складу КІМІ увійшов Одеський інженерно-меліоративний інститут. До складу студентів III курсу факультету водопостачання, як окрему групу (19 чол.), зараховано студентів колишнього факультету «Наземні спорудження» Київського машинобудівного інституту.
КІМІ перейменовано в Київський гідромеліоративний інститут (КГМІ). Переїзд столиці України з Харкова назад у Київ.
До КГМІ приєднано торфомеханічний факультет Київського інституту кераміки і скла (силікатний інститут).
7 липня інститут згортає свою роботу в зв’язку з евакуацією. Часткова евакуація до Харкова, а з наближенням фронту – до Алма-Ати. Приєднання КГМІ та КСГІ, як факультету, до Середньоазійського сільгоспінституту.
Поновлення роботи КГМІ під орудою окупаційної влади Києва на тій базі і обладнанні, яких не вдалося евакуювати в 1941 р. Набір абітурієнтів на І-й курс із Західних областей України.
Ліквідація нацистами комсомольського підпілля, очолюваного студентом КГМІ Георгієм Синіциним, часткове вивезення молоді на примусові роботи в Німеччину, знищення фашистами матеріально-технічної бази інституту.
Звільнення Києва від німецько-фашистських загарбників. Реевакуація викладачів та студентів з Алма-Ати до Києва.
Формування штату викладачів з можливих претендентів на викладацьку діяльність.
Відбудова та відновлення роботи КГМІ.
Налагодження мирної праці та нормалізація умов навчання і життя.
Відкриття факультету будівництва малих і середніх ГЕС. Набуття статусу технічного ВНЗ. Відокремлення лісомеліоративного факультету від КГМІ та влиття його в склад Київського інституту лісового господарства.
Переведення гідромеліоративного факультету Дніпропетровського сільгоспінституту до КГМІ.
Перейменування інституту в Київський інститут інженерів водного господарства (КІІВГ).
Перебазування інституту з Києва до Ровно. Перейменування його в Український інститут інженерів водного господарства (УІІВГ).
Інститут нагороджено орденом Дружби народів.
УІІВГ надано статус Української державної академії водного господарства (УДАВГ).
На базі УДАВГ, автотранспортного та текстильного технікумів м. Рівного утворено Рівненський державний технічний університет (РДТУ).
РДТУ отримує назву Рівненський державний університет водного господарства та природокористування (УДУВГП). УДУВГП стає лауреатом премії М.А. Гаркуші.
УДУВГП надано статус Національного університету водного господарства та природокористування (НУВГП).
Реорганізація НУВГП, зміна структури, факультети та деякі структурні підрозділи отримали статус навчально-наукових інститутів.
До складу НУВГП увійшов Надслучанський інститут.
До складу НУВГП увійшов Березнівський лісотехнічний коледж.
НУВГП відсвяткував 100-річчя з дня свого заснування. Відзнака та Грамота Верховної Ради України трудового колективу НУВГП за заслуги перед Українським народом.
Відзначення 110 річниці з дня заснування НУВГП. Закладка «Капсули часу». Конкурс між студентами-архітекторами на проект університетського храму.
© 2025 Національний університет водного господарства та природокористування