1462 дні

Чотири роки тому наш світ вперше намагалися перетворити на попіл, і з того дня намагаються щодня. 1461 день, відколи наше життя розділилося на «до» і «зараз». Хоча, варто пам’ятати, що насправді війна триває вже понад 10 років, зараз, вірогідно, її найгарячіша фаза.

Наш університет не веде бойових дій, але ведуть багато наших студентів та працівників. Ми – частина тилу, частина великої спільної роботи. Протягом багатьох років колектив, студенти, випускники НУВГП допомагають армії, долучаються до волонтерських ініціатив, підтримують родини військовослужбовців. І ця підтримка – не разова акція, а щоденна позиція.

Роки війни довели: нас неможливо зламати. Попри повітряні тривоги, втому, втрати – ми працюємо. Ми розвиваємося. Ми зберігаємо академічну якість, людяність і взаємну підтримку. Ми навчилися бути сильними – тихо, гідно, професійно.

Сьогодні важливо пам’ятати: кожна лекція, кожне наукове дослідження, кожен підготовлений фахівець – це внесок у відновлення та майбутнє України. Ми не стоїмо осторонь. Ми виконуємо свою місію – формувати знання, цінності й компетентності, необхідні для сильної держави.

Дякую кожному працівнику, викладачу, студенту за витримку, професіоналізм і людяність. Разом ми довели: університетська спільнота – це сила.

Ми вдячні за можливість продовжувати освітній процес навіть у складних умовах. Вдячні за можливість досліджувати, створювати, готувати фахівців для відбудови країни. Університет сьогодні – це не лише аудиторії та лабораторії. Це простір стійкості, відповідальності й майбутнього.

Дякую кожному воїну, який зараз на передовій дає нам змогу жити і дякую кожному, хто поклав своє життя заради незалежності нашої держави. На сьогодні, нам достеменно відомо про 313 працівників, студентів та випускників НУВГП, які оберігають нас із неба. Вічна пам’ять!

Слава Україні! Героям Слава!