Університет

"ПРАВДА" ІЗ ЗАДЗЕРКАЛЛЯ

"ПРАВДА" ІЗ ЗАДЗЕРКАЛЛЯ

Не будемо гадати, який сюрприз для майбутнього може приготувати наше сьогодення. Однак, такого, що недавно було виявлено у студентському гуртожитку №2 Національного університету водного господарства та природокористування, мабуть і не буде...

Справа в тому, що під час заміни у дзеркалі рами столяр Артем виявив газети за 1961 рік, які слугували своєрідною підкладкою між самим дзеркалом та фанерою, що утримувала важке дзеркало у старій рамі. П’ять примірників “Правди” кінця лютого та початку березня 1961 року влаштували адміністрації гуртожитку №2 справжній екскурс у минуле. Спочатку, задовольнивши цікавість знахідкою, “непотріб” мали намір просто викинути у сміття. Проте кастелянці Ільченко Аллі  Всеволодівні спало на думку передати газети в музей історії НУВГП, адже в бібліотеці університету навряд чи є газета “Правда” за 1961 рік.

Проводячи паралелі між життям країни і міжнародної спільноти та життям Українського інституту інженерів водного господарства, то у 1961 році життя УІІВГ, після його переводу в 1959 році із Києва до Ровно, поступово налагоджувалось і ніяких публікацій про ту добу попросту не було в силу того, що студентська малотиражка відновить свій вихід лише в 1969 році.

Клопотів на новому місці вистачало. З Києва залізницею до Львова продовжували перевозити матеріально-технічну базу КІІВГ, а вже звідтіль – вантажівками до Ровно (!!!). На причепі без крил із Києва до Ровно притягли два навчальні літаки. Їх крила везли окремо в кузові вантажівок. Літаки зібрали в Ровно і поставили на прикол на пустирі - орієнтовно поблизу сучасного студентського кафе. Та вони вже так і не піднялися в небо. Їх дуже швидко передали одній із військових частин. Льотна справа, на відміну від КІІВГ, в УІІВГ не мала продовження і про “крилатих водників” світ більше не чув.

 В 1961 році готували до здачі в експлуатацію гуртожиток №1, адже наші студенти продовжували жити в пристосованому під гуртожиток будинку сучасної мерії та в орендованих кімнатах численних робітничих гуртожитків.

Продовжувалось будівництво навчально-лабораторного корпусу №4, який відкриє для студентів свої двері у 1963 році, так що сьогодні "штанам" вже повних - 50! Завершувалася реконструкція навчального корпусу по вул. Московській (сучасна С. Бандери) - колишня установа КДБ, після нас там буде інститут культури, а в наші дні - це один із корпусів Рівненського державного гуманітарного університету. В цьому корпусі з 1961-1962 навч. року розпочнуть навчання студенти заочного, текстильного та загальнотехнічного факультетів УІІВГ.

У 1961 році відбудеться перший випуск “водників” у рівненському періоді історії нашого навчального закладу. Це були “кияни” – студенти, котрі поступали в столиці України на навчання ще до Київського інституту інженерів водного господарства (КІІВГ). У 1963 році із УІІВГ випустяться вже останні “кияни”.  

Проте про “останніх” іще два слова: виявляється, що у 1960 році в Києві відбувся останній випуск студентів -“водників” київського періоду історії, в дипломах яких зазначалося, що вони розпочали своє навчання в КІІВГ, але вже закінчували УІІВГ, у зв’язку зі зміною назви навчального закладу в 1959 р. Це єдиний не рівненський випуск УІІВГ...

Країна, судячи із знайдених газет, жила активною підготовкою до ХХІІ з'їзду комуністичної партії Радянського Союзу, відзначала 43-ю річницю Радянської Армії та Військово-Морського Флоту, провела тривалістю в три дні нараду передовиків сільського господарства областей та автономних республік Центру Російської Федерації. В ЦК КПРС та у Раді Міністрів СРСР було розроблено план електрифікації сільського господарства СРСР в 1961-1965 роках, міжнародна спільнота і увесь радянський народ на політичних акціях протесту звинувачували імперіалізм у вбивстві Патріса Лумумби, ЦК КПРС і всі комуністи світу  вітали Монгольську народно-революційну партію із її 40-річчям, на Україні з 1 березня 1961 року В.В. Щербицький стає Головою Ради Міністрів УРСР,  льотчик-випробовувач І класу В.Г. Мухін на першому спортивному реактивному літаку “ЯК-32” встановив світовий рекорд, досягши в польоті висоти 14 300 метрів...

Ну, а “Правду” за 19 березня 1961 року із доповіддю М.С. Хрущова “Освоєння цілини – велика перемога ленінської політики партії” на нараді передовиків сільського господарства Цілинного краю 14 березня 1961 року, напевно, тримала не одна пара рук. Газета “зачитана”, але якимось чином вціліла. Мабуть, на політінформаціях чи комсомольських зборах нашим студентам також доводилося опрацьовувати текст даної доповіді, котра до наступної знаменної події в країні буде програмним матеріалом для політичної грамотності та підвищення їх загального ідеологічного рівня. Без цього майбутнім будівникам комунізму – аж ніяк...

В радянські часи преса була різноманітною та доступною для всіх. Народ її використовував не лише, як джерело новин та цікавинок. Газетний папір застосовувався для широких побутових потреб. Тому на підписку преси у поштових відділеннях траплялись навіть і черги – газета в господарстві завжди знадобиться.

Сьогодні усі наші ЗМІ поступово переходять на електронні варіанти і газети із паперових носіїв новин стають віртуальними. Професія листоноші відживає своє і невдовзі опиниться у списку зникаючих професій. “Газета живе один день” – ця істина для усіх журналістів-газетярів впродовж багатьох століть виступала каталізатором, щоб у “свіжому” стані якнайшвидше донести новину до загалу. Вчорашні новини мало кого зацікавлять і газету просто не розкуплять.

Плин часу наповнював життя країни іншими новинами, які під натиском виру суспільних подій стиралися з людської пам’яті, залишаючи спогади про щось лише значуще для того чи іншого покоління громадян. Сьогодні в бібліотеках ще є можливість перелистати старі  підшивки з періодикою за якийсь конкретний рік та ознайомитись, чим колись жила країна і побачити, які події стали згодом насправді історичними. У таких збірках допитливий читач зможе для себе відкрити значно більше, якщо його дійсно приваблює ретроспективний екскурс у минуле...

На жаль, дзеркало із студентського гуртожитку в якості експонату до музею не потрапило. Однак, газети із “задзеркалля”, які “дожили” таки до нашого сьогодення, стануть експонатами початку ровенського періоду історії НУВГП і відвідувачі зможуть їх почитати – тільки для цього потрібно володіти російською мовою.

Окрема подяка завідувачці студентського гуртожитку №2 Шарабурі Людмилі Миколаївні за передані для музею примірники газети “Правда”, яким уже 52 роки. Це прекрасне поповнення фонду музею історії НУВГП.

Здавалось би – всього лише старі, пожовтілі газети, а для сьогодення – це своєрідна віртуальна мандрівка в часі в країну, де у 60-х рр. царицею полів була кукурудза...

 

Філіпович Є.О. –

 завідувачка музею історії НУВГП,

член Національної спілки журналістів України



назад