ДО ВИДАННЯ КОЛЕКТИВНОЇ МОНОГРАФІЇ «РИС ПРИДУНАВ’Я»

ДО ВИДАННЯ КОЛЕКТИВНОЇ МОНОГРАФІЇ «РИС ПРИДУНАВ’Я»

В останні роки рис є важливою складовою забезпечення продовольчої безпеки населення України як цінна білково-круп’яна культура. Щорічне споживання цього продукту українцями становить понад
200 тис. тонн і має стійку  тенденцію до збільшення. Крім того, рис в Україні  вирощується  не  тільки  для  отримання цінної крупи, а й для корінної меліорації колись занедбаних малопродуктивних  засолених  земель,  природно-кліматичні умови  яких  сприятливі  для  розвитку  рисосіяння. 

Вперше рис у нашій країні почали сіяти ще у 30-ті роки минулого  століття, однак лише у
1960 р. в  Херсонській  області  почалося будівництво інженерних рисових систем. У 1966 р. було введено в експлуатацію першу тисячу гектарів Кілійської рисової зрошувальної системи (РЗС) в Одеській області, а вже у 1973 р. площа РЗС у дельті Дунаю сягнула понад 13 тис. га (рис. 1). Найбільшою рисовою системою дельти Дунаю є Кілійська РЗС, площа якої складає 3400 га (рис. 2).

У 2016 р., з нагоди 50-річчя меліоративного освоєння земель дельти Дунаю та початку введення в експлуатацію Придунайських РЗС вийшла з друку колективна монографія «Рис Придунав’я» (рис. 3).

Монографія підготовлена на основі узагальнення результатів багаторічних досліджень і виробничого досвіду провідних науковців та фахівців щодо вирощування рису в зоні Придунав’я України і є логічним продовженням комплексних наукових досліджень в означеній зоні, відображених у попередніх науково-методичних рекомендаціях «Підвищення ефективності  рисових зрошувальних систем» (рис. 4) та колективній монографії «Рис в Україні» (рис. 5).

Історія освоєння непридатних у природному стані до сільськогосподарського використання, але потенційно родючих заплавних земель в дельті Дунаю починалась у далеких 60-х роках минулого століття. Одним з ініціаторів освоєння дельти Дунаю культурою затоплюваного рису стала д.с.-г.н., професор Скрипчинська Л.В., яка у свій час обґрунтувала доцільність використання дельтових територій Дунаю під рисові системи. Нею ж, на базі Українського інституту інженерів водного господарства (нині Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне), була створена наукова школа науковців-рисівників, до якої ввійшли відомі дослідники Вельбовець В.А., Гончаров С.М., Степаненко М.Г., Нусімович С.Г., а згодом Ковальов С.В., Мендусь П.І., Харченко Б.І., Волошин В.П., Кропивко С.М. та ін. (рис. 6).

За результатами тривалих досліджень (1966-1982 рр.) ними були розроблені нові конструкції рисових систем, обґрунтовані їх параметри, режими зрошення рису і супутніх культур, а також сучасні на той момент технології водокористування.

Минули роки, і покоління першопрохідців з об’єктивних причин відійшло від справ, але у 2004 р. естафету від них прийняло нове покоління науковців кафедри природооблаштування та гідромеліорацій НУВГП, зокрема Турченюк В.О., Мендусь С.П., Заєць В.В., Приходько Н.В., Філіпчук Б.А. та Сингаєвич Д.М. під науковим керівництвом д.т.н., професора Рокочинського А.М. (рис. 7).

Колективна монографія «Рис Придунав’я» є результатом плідної співпраці та  виробничого зв’язку наукових, навчальних та виробничих установ, провідних науковців, виробничників та фахівців у галузі рисівництва України, таких як: Національний університет водного господарства та природокористування (д.т.н., професор Рокочинський А.М., д.с.-г.н., професор Мошинський В.С., к.т.н., доцент Мендусь П.І., к.т.н., докторант Турченюк В.О. та ін.); Державний інститут управління та економіки водних ресурсів (д.т.н., професор, член-кореспондент НААН Сташук В.А.); Херсонський  державний аграрний університет (д.е.н., професор Грановська Л.М., к.с.-г.н., професор Морозов В.В.); Львівський національний аграрний університет (к.т.н., доцент Ващик С.М.); Інститут рису НААН України (к.с.-г.н. Корнбергер В.Г.); Інститут водних проблем і меліорації НААН України (д.т.н., професор, академік Ромащенко М.І., д.т.н., професор, академік Коваленко П.І., к.с.-г.н., с.н.с. Шевченко А.М. та ін.); Державне агентство водних ресурсів України (к.т.н. Розгон В.А.); Одеське обласне управління водного господарства (Потоп В.І., начальник управління); Одеська гідрогеолого-меліоративна експедиція (Кожушко А.І., начальник експедиції; к.геол.-мінерал.н. Мєдвєдєв О.Ю.); Кілійське управління водного господарства (Іваненко О.П., начальник управління); Дунайська гідрометеорологічна обсерваторія МНС України (к.географ.н. Морозов В.М.); Херсонське управління водних ресурсів (Коваленко Є.Є., начальник управління) та ін.

В цілому видання «Рис Придунав’я» представляє значний науковий інтерес та може бути використане у науковій та практичній діяльності фахівцями, державними службовцями та науковцями, а також викладачами, аспірантами і студентами вищих навчальних закладів аграрного, водогосподарчого, економічного та екологічного профілів. Автори  сподіваються,  що  наукові  результати  їх багаторічної  роботи  сприятимуть  подальшому  розвитку галузі рисівництва в Україні.

 

Приходько Н.В.,
к.т.н., асистент кафедри природооблаштування та гідромеліорацій

Читайте також: Різдвяні привітання для дітей воїнів АТО



назад


Повідомити про знайдену помилку поєднанням Ctrl+Enter виділивши текст на сторінці