Сьогодні ми відзначаємо день нашої ріднесенької Української мови.

1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено святкування міжнародного дня рідної мови. Ця подія стала важливим кроком для збереження мовної та культурної спадщини. Дата 21 лютого тісно пов’язана з подіями, які у 1952 році відбулися в далекій країні Бангладеш, тоді в наслідок протестів багато людей загинуло, захищаючи рідну мову. Зважаючи на те як людина легко забуває минуле, часто нехтує цінним і незамінним, ми повинні докладати зусилля, щоб попри швидкоплинність часу зберегти свою ідентичність.

Мова, це щось надзвичайно особливе, не вистачить слів, щоб описати всю її значущість та багатофункціональність. У кожного народу сформувався свій самородок, який різниться від інших і блиском, і кольором, і переливом... Неможливо у цьому не помітити Божественний промисел.

У всьому чується рідна мова - у ніжному шелесті пшеничних жнив, у дзвінкій солов’їній пісні, у бджолиному гомоні серед квітучих вишень, у швидкому потоці гірської кришталевої ріки. Почувши нашу Українську мову у пісні чи вірші, неможливо, щоб серце не затрепетало від чуйності слів, від глибини, яка у них прихована, і сили, яку вони у собі несуть. Така велика спадщина нам дісталася, а якою дорогою ціною вона відвойована!

Хочеться сьогодні згадати та вшанувати І. Котляревського, який своєю діяльність посприяв формуванню сучасної Української мови, тієї мови яка нам звична для сприйняття та розуміння. Бо як ми знаємо процес творення Української мови займав багато століть, під впливом слов’янського, іраномовного та тюркомовного населення. Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, і багато інших талановитих і тепер на цілий світ відомих українців продовжили збудовувати рідну мову, тепер це наш обов’язок!

Студентка групи ГБВВ-21 Гусаренко-Барська Єлизавета

Студентка групи ГБВВ-21 Гусаренко-Барська Ревекка